Щоб переїхати, довелось продати м’ясникам худобу. Родина Синєгубів – останні жителі, які покинули село Ясна Поляна, що у Чернігівській області на кордоні з Росією. Тепер воно безлюдне. Там залишили напівзруйнований дім і два з половиною гектари землі. У жовтні подружжя переїхало вглиб Новгород-Сіверської громади. В кінці листопада Ірина Синєгуб дізналась, що втратила право на виплати для внутрішньо переміщених осіб. Про історію переселенців – далі у матеріалі.
У село Комань Ірина Синєгуб з чоловіком переселились у жовтні, у будинок її сестри. Звідти з собою забрали всіх котів і собак. А от більшість худоби, щоб переїхати, довелось продати.
"Дві корови ми продали, двох биків. Перевезли гусей, індиків, курей. Ну, головне, собак всіх вивезли – вісім. Вісім котів вивезли. Що робити. Шкода. Я ж їх там не кину", – каже Ірина Синєгуб.
Також забрали з собою молоду кобилу. Ще двох коней разом з коровами та биками довелось продати на місці.
"Шкода, особливо м’ясникам. Ну, іншого варіанту не було. В основному м’ясники їздили, туди ж боялись люди виїжджати. Та кому зараз треба. Все брали за безцінь – коня за сім тисяч гривень. Да!", – каже Ірина Синєгуб.
З невеликого господарського стада вціліла і корова Білка. Скоро вона має вперше отелитися.
"Коли її заводила в машину, у неї сльози текли – вона думала: що її на м'ясо", – каже Ірина Синєгуб.
Чоловік Ірини Іван Синєгуб розказує, що кожне перевезення коштувало їм три з половиною тисячі гривень. А по 120 кілометрів до кордону і назад довелось їздити чотири рази, щоб перевезти частину майна і решту худоби.
"Виділили лише 40 літрів солярки. Водій врахував це, і скинув десь 1000 гривень.
Попри постійні обстріли, виїжджати з Ясної Поляни Іван не хотів. Там він прожив 68 років свого життя. Не хотів лишати два з половиною гектари землі, дім і господарство. Тому, каже, тримався до останнього.
"З весни була сильна перестрілка – це кожен день по 10-15 пострілів – це поруч рвуться снаряди. Нас, можна сказати, вигнали звідти. Сказали: прибирайтесь звідси – тут небезпечно".
Худобу постійно тримали в загоні, щоб не підірвалась на мінах або розтяжках, дрони над головою і вибухи – щоденно. Так розповідає про останні місяці життя в Ясній Поляні Ірина.
"Дуже сильні обстріли почались: вікна вилетіли, стеля лопнула – просто вже нереально стало там лишатись. Розбомбили, що десь два тижні електрики не було. У нас вдома свердловина 59 метрів, то під обстрілами воду возили", – говорить Ірина Синєгуб.
Після того, як Синєгуби виїхали, Ясна Поляна стала безлюдним селом. Суспільне знімало обійстя подружжя на прикордонні у листопаді 2021 року.
А через три місяці потому, в перший день повномасштабного вторгнення, там з’явились російські танки.
"Перші з’явились у нас десь о першій годині дня – сім танків. Але проїхали. Вони нас не чіпали…. А потім вони повернулись, ввечері вже йшла колона дуже величезна, – біля, мабуть, 100 танків. Чи вони заблукали, я не знаю… Десь близько 11 години вечора, знову до нас повертаються, через поле. Я встигла вискочити, світло увімкнути – кілька метрів лишалось до будинку. Так би заїхали прямо в дім", – згадує Ірина.
Іван показує свій город – 15 соток на схилі пагорба у Комані – це майже у 20 разів менше, ніж у них було у Ясній Поляні. Заготоване на зиму сіно теж залишилось на прикордонні, на новому місці – довелось купувати. Каже: 15 тисяч гривень віддали за одне тільки сіно.
Тепер живуть на Іванову соціальну пенсію. Також днями чоловік отримав перші виплати як внутрішньо переміщена особа. Це дві тисячі гривень на місяць. Ірині виплата не прийшла.
"Подзвонили в ЦНАП, там мені відповіли, що я не маю права отримувати виплати, бо я уже другий раз зареєструвалась як ВПО".
Рік тому Ірина спробувала пожити в Комані сама. Протрималась, каже, два місяці.
"В листопаді минулого року я звернулась стосовно допомоги дровами, мені відповіли: "У вас будинок цілий? Цілий. Вам не передбачено". Ні гуманітарної допомоги, нічого я тут не отримувала. Тут сусід жив, безногий, він зі мною ділився дровами. Скільки могла, я платила людям, тому мені довелось розвернутись і поїхати назад, додому. І я з обліку знялась, щоб не було проблем із законом".
Що таким чином вона позбудеться виплат у майбутньому, жінка, каже, не знала:
"Роботи нема, за щось жити треба, за воду заплатити треба, за електрику – треба і самим же на хліб. А як жити, от як?"
Начальниця управління соціального захисту населення Новгород-Сіверської громади Світлана Чуванова пояснює, дійсно, Ірина перебуває у них на обліку як ВПО. І виплату не отримує через те, що звернулась не вперше.
"Але ось уже в листопаді міняється законодавство, де уточнено, що люди, які повернулись на своє попереднє місце проживання, потім виїжджають знову (у них зруйноване житло або вони евакуйовані) матимуть право на виплату. І, якщо взяти випадок цієї жінки, то їй потрібно подати довідку, що в неї зруйноване житло і звернутись до нас особисто з заявою про виплату цієї грошової допомоги".
Їхати в Ясну Поляну небезпечно для життя, каже Ірина, тому, яким чином їй зможуть оформити довідку, не знає. Ірині 49 років, тож, у разі успіху, виплату для внутрішньо переміщених осіб зможе отримувати протягом трьох місяців. Такі тепер обмеження для осіб працездатного віку.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
