До початку повномасштабної війни, за даними ПРООН, домашнього насильства в Україні зазнали 1,8 мільйона жінок. Чи змінилась ситуація зараз в Україні та зокрема на Одещині Суспільне поговорило з координаторкою проєкту "Міста і громади, вільні від домашнього насильства" фонду ООН у галузі народонаселення Людмилою Акімовою.
Є така теза, що щороку в Україні від домашнього насильства гинуть приблизно 600 жінок. Скажіть, наскільки цифра є актуальною і що зараз змінилося в цьому плані?
Ви знаєте, війна – це насильство. Ми розуміємо, що війна стала тригером для поширення насильства. В Україні з’явився і новий вид насильства – це сексуальне насильство, пов’язане з військовим конфліктом. У зв’язку з війною, яка торкнулась абсолютно кожної родини, поширилося явище домашнього насильства.
Якщо брати цифри по Одеській області, то я сама вражена. За дев'ять місяців в нас було трохи більше 10 тисяч повідомлень. Коли я попросила поліцію дати мені дані за 10 місяців на вчорашній день – це 14 600 звернень та повідомлень про домашнє насилля. Це дуже багато. Понад вісім тисяч винесено термінових заборонних приписів поліцією. Майже 6,5 тисяч кривдників перебувають у нас на обліку. Ми бачимо, яке це поширене явище і це зовсім не приватна справа. Це явище в Україні відповідно до законів криміналізоване. Це злочин і це крапка.
Дуже багато випадків, коли людина йде з життя внаслідок жорстокого побиття, вбивства або різанини. В нас були такі випадки в Одесі. У 2021 році людина декілька раз зверталася до поліції, але завершилось тим, що вона зарізала свого кривдника на очах у своєї дитини. Понад 20 ножових поранень. Людина була у стані афекту.
У нас напередодні повномасштабної війни у приміському районі був випадок, що односельці знали людину, що багато років пиячить і в нього була зброя. Були звернення до поліції, діти та жінка постійно тікали до сусідів і про це всі знали. Завершилось тим, що чоловік хотів їх застрелити, але вона вихопила рушницю і його застрелила. Все село піднялося на її захист.
На вашу думку, чи може штраф у 850 гривень зупинити системне домашнє насильство або рецидив одиничного випадку домашнього насильства?
Безумовно, що ні. Я проти такого виду покарання – це взагалі не покарання. Багато кривдників не працюють взагалі і сплачують ці штрафи постраждалі особи.
У цьому році в судах у нас на розгляді 1390 справ, але що мене вражає і що мене непокоїть, як експертку з цих питань, 1331 рішень – це оплата штрафу. Це нічого, це не той крок, який зупиняє кривдника, бо дуже часто ці штрафи має оплатити людина, яка зазнає домашнього насильства.
Ми навіть з експертами продивлялися рішення судів і стикалися з тим, що написано "кривдник не працює", але суддя накладає штраф. У мене питання до цих людей: якби на місці тої жінки, дитини стояла його донька або онука, то теж таке рішення суддя виніс би?
Населення має знати, що це явище криміналізоване і у нас є стаття 126 Кримінального кодексу, де можна притягнути до більш суворого покарання – це і позбавлення волі, і обмеження волі. Поліція виносить термінові заборони і приписи, кривдник має до 10 днів покинути приміщення, навіть якщо це його власність … Ми не порушуємо його права, але обмежуємо його доступ до житла, де перебувають постраждалі особи. Я вважаю, що жінка з дітьми не має бігати ночами і шукати притулки. Ми маємо ізолювати кривдника.
Чинити чи не чинити насильство – це вибір завжди за кривдниками, бо він це робить умисно. Це міф, що в нього лише сплеск емоцій і він це зробив. Це системна річ і системне явище, тому терміновий заборонний припис … Для того, щоби отримати обмежувальний припис, а це до пів року можна ізолювати кривдника – це не дозволяється дзвонити, через третіх осіб звертатися і таке інше. Якщо терміновий припис порушується, то тоді наступає кримінальна відповідальність і людина може отримати обмеження волі до п'яти років або позбавлена волі до двох років.
Чи часто бувають випадки, коли поліція приїздить на виклик щодо домашнього насильства, а жінка в цей момент просто відмовляється писати заяву? Чи, наприклад, приїжджає поліція фіксувати факт насильства через те, що звернулися сусіди, а жінка покриває свого кривдника?
Дуже часто буває. У нас є такі родини, де системно вчиняється домашнє насильство і поліція туди по 10 разів приїжджає і поки вона доїжджає – вона передумала. Але ми маємо враховувати, що це часто не добровільна позиція жінки, її залякують. Немає впевненості у постраждалої особи, що ось вона звернулась, написала заяву і вона буде належним чином відпрацьована, і її захистять. Це є той страх, що спонукає постраждалу особу відмовлятися.
Всі, хто потерпають від домашнього насильства, мають розуміти, що все це має дуже серйозні наслідки для дітей. Дуже часто діти, особливо підлітки, стають на захист і теж гинуть від рук кривдника. Дорослий чоловік, його сила переважає і силу жінки, і підлітка. Це дуже небезпечні речі, це також порушений психоемоційний стан дитини.
Чому діти постійно йдуть з сімей і їх постійно розшукують? Кожного дня ми бачимо, що дитина пішла, що ювенальна поліція розшукує дитину. Я переконана, в цих сім’ях такі умови, що дитина не може перебувати. Там відбувається і жорстоке поводження, і домашнє насильство. Якщо дитині добре, то вона ніколи не покине свою родину. Ми говорили з ювенальною поліцію, в місяць може до 30 дітей тікати з родини – це дуже велика цифра.
Ми зараз живемо в умовах повномасштабної війни. Це якось вплинуло на кількість випадків домашнього насильства? Чи з’явилися якісь нові форми?
З’явилась така форма дуже страшна – це сексуально насильство, пов’язане з військовим конфліктом. Це не тільки сексуальне і це не тільки ґвалтування, а це і перетинання КПП після зони окупації. Їх роздягали, їх обмацували – це є ознаки сексуального насильства. Якщо погрожують вчинити сексуальне насильство відносно родичів та близьких для того, щоб отримати якісь дані, то це є ознака сексуального насильства. Навіть коли людей змушують перебувати в одному приміщенні, абсолютно сторонніх жінок і чоловіків без елементарних санітарних гігієнічних умов – це є ознака сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.
Хочу, щоби люди про це знали і могли звертатися. Це злочин і його терміни не спливають, він не має термінів. Сьогодні багато хто не готовий про це говорити, особливо якщо відбулося ґвалтування. І це стосується не тільки жінок і дівчати, а це стосується і хлопчиків, і чоловіків.
Зараз в Генеральній прокуратурі знаходиться понад 260 заяв з приводу вчинення сексуального насильства під час військового конфлікту. Цим займається поліція, органи прокуратури. Людина, яка зазнала сексуального насильства і пройшла всі ці тортури, в першу чергу потребує психологічної допомоги. Зараз міжнародні організації проводять дуже багато тренінгів щодо роботи з людьми, що зазнали цього насильства.
Дайте декілька важливих порад, яким чином розпізнати домашнє насильство. Як не стати постраждалою від домашнього насильства?
Все починається з образ та соціальної ізоляції. Про це говорять всі жінки. Забороняється спілкуватися з подругами, забороняється спілкуватися з родичами. Розмови про те, що я не хочу, аби твоя мати сюди приходила. На першому місці по всім заявам стоїть психологічне насильство. Треба бути дуже уважним до тих маркерів, які показують зміни в стосунках.
Постраждала не має мовчати, вона має говорити, що їй це не подобається. Вона має озвучити, що з цим не буде миритися, бо насилля йде по колу – спочатку образа, а потім інші не гарні речі. Це можуть бути штовхання, удари і інколи кривдник відчуває провину і каже, що більше так не буде. Постраждала вірить, він навіть подарунки дарує.
Але насилля – це циклічне явище і з кожним колом воно стає все страшнішим і як правило це приводить і до трагедії. Тож, по-перше, постраждала має не мовчати, вона має про це говорити хоч своєму оточенню, і говорити своєму партнеру. Не треба провину шукати в собі в таких випадках, бо багато постраждалих починають на себе казати, що вона, можливо, не так себе повела, мала промовчати. Треба чітко розуміти, що домашнє насильство – це бажання кривдника домінувати в родині. Це умисне явище і це умисна дія. Це спосіб його мислення і спосіб дій.
Завжди вибір є. В нас сьогодні є гарні проєкти, які дають жінці можливість бути економічно спроможною. Нещодавно на Черняховського, 13 відкрився кар’єрний хаб "Вона", який допомагає і роботу знайти, і з центром зайнятості вони працюють, і власну справу відкрити.
Вихід є завжди. Тому, якщо є економічна залежність, треба думати. Треба бути готовою, має бути сумочка зі всіма документами. Дуже часто постраждала не знає, де документи родина тримає. Кривдник забрав, сховав і вона не має доступу. Навіть, коли поліція приїздить, то постраждала не знає де документи, аби заяву написати – це вже ознака економічного насилля.
Читайте нас у Telegram, Viber, Facebook та Instagram: головні новини Одеси та області
