Військовий 82-ї окремої десантно-штурмової бригади з Рівненщини Володимир Цимбалюк вижив після влучання російської ракети за п'ять метрів від його намету. Внаслідок удару чоловік отримав осколкове поранення ноги та перелом стегнової кістки.
У День десантно-штурмових військ, який в Україні відзначають 21 листопада, боєць розповів Суспільному свою історію.
46-річний військовослужбовець Володимир Цимбалюк проходить лікування в обласному госпіталі ветеранів війни. Чоловік розповів про день, як 26 вересня 2023 року на Запоріжжі поруч із його наметом влучила ракета:
"Я зайшов до намету, а це — буквально 5-6 метрів. Зайшов у намет, де була розкладачка і мене просто поклало на неї. Я бачу, де був приліт — я щойно стояв там. Я лежу і розумію, що чогось мені не вистачає. Наді мною намету вже немає — він згорів. На мене почала летіти ця гаряча глина і земля. Я струшую і починаю розуміти, що це був приліт".
Військовий отримав осколкове поранення ноги та перелом стегнової кістки.
"Не знаю, як я кричав, але, напевно, дуже голосно, бо по дорозі їхала машина. Вони зупинились, підбігли до мене. Почали надавати мені допомогу. Можливо, це мамина молитва (допомогла вижити, - ред), бо в цей момент вона була в церкві, молилась", — поділився Володимир.
Володимир Цимбалюк — родом із Демидівки Дубенського району. У лютому 2022 року його мобілізували до ЗСУ. Боєць служив у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Спочатку він проходив навчання на Житомирщині, згодом у Великій Британії. Після цього служив у взводі матеріального забезпечення на Запоріжжі:
"Ми привозили хлопцям їжу, воду, боєприпаси, пальне. Бувало таке, що наша точка стояла за кількасот метрів від лінії вогню".
Як розповіла лікарка фізичної й реабілітаційної медицини Павлина Косар, одна з головних цілей у лікуванні Володимира — відновлення ходьби:
"Коли Володимир потрапив до нас у відділення, він приїхав на кріслі колісному. На первинному огляді він міг пересуватись лише в палаті за допомогою двох милиць. Зараз ми працюємо з фізичним терапевтом. Стоїть глобальна ціль — відновити ходьбу і зараз ми маленькими кроками йдемо до неї".
Психологиня Марія Родзяк наголосила, що військовий вмотивований проходити лікування, щоб швидше відновитися та стати на ноги:
"Його психоемоційний стан хороший. Є плани на майбутнє, він має внутрішні опори, які йому дозволяють проходити реабілітацію так старанно і наповнено, з такою старанністю ставитися до тих завдань, які йому пропонують".
Суспільне Рівне в Telegram | Viber | Instagram | Twitter | YouTube | Facebook
