Криміналіст з Тернопільщини Тарас Пиріжок чотири місяці документував воєнні злочини на деокупованих територіях. У складі зведеного загону поліції майор працював на Харківщині та Херсонщині.
Про це повідомили на сайті управління Національної поліції в Тернопільській області.
Чоловік був на Харківщині в лютому 2022 року.
"Ті картини, які постали перед нашими очима на територіях, звільнених від солдатів РФ, нагадували жахливі кіношні кадри. Усвідомлення, що це не бутафорія, а реальні наслідки війни. Але якщо до зруйнованого матеріального ще якось можна звикнути, то до людських жертв — ні".
Одним із завдань майора була ексгумація тіл вбитих та закатованих.
"Ми виїжджали на цвинтарі, або просто у двори будинків. Траплялися масові поховання, де були і діти. Дуже часто підходи до імпровізованих могил, бо людей не хоронили, а лише присипали землею, були заміновані. Зі слів місцевих жителів, військовослужбовці РФ нашпиговували вибухівкою і самі тіла. За десять років роботи криміналістом я не бачив такої кількості смертей безневинних людей, як за місяці служби на звільненій Харківщині, а згодом Херсонщині".
Тарас каже, що мав оглянути місце попадання і встигнути покинути його, бо за кілька хвилин прилітало знову.
"Деокупована територія "дзвеніла" від вибухівки. Вже й не пригадую скільки разів довелося виїжджати на повідомлення про виявлені вибухові предмети, які знешкоджували спільно з працівниками вибухотехнічної служби. Правила особистої безпеки були життєво необхідними. Бо крок вліво чи вправо від натоптаної стежки міг вартувати життя. Пригадую, як разом з іншими поліцейськими їхали на чергове документування і наш шлях пролягав через уже проїжджену дорогу, проте в якийсь момент я помітив на дорозі щось незрозуміле. Перебуваючи за кермом, вирулив, аби оминути, за що на мене накинулися колеги, мовляв, що за "вихиляси". Коли ми вийшли з транспортного засобу і побачили мінне "гніздо", то мову відняло всім. Це був наш спільний другий день народження".
Майор чотири місяці служив на деокупованих територіях.
"За те, що всі з нашого зведеного загону повернулися живі та здорові — величезна подяка місцевим поліцейським, з котрими разом несли службу. Вони знали багато "тонкощів" роботи в таких надскладних умовах. Попереджували якими дорогами ходити, на що звертати увагу, скільки часу затримуватися на місцях огляду та багато-багато іншого. Пригадую наші перші спільні виїзди і "урок" від місцевих колег — знайди бодай якусь яму, бордюр, частину стіни, яка слугуватиме тобі укриттям і до якого можна добігти за чотири-п’ять секунд. І це реально рятувало, бо не раз потрапляли і під ворожий артилерійський обстріл, під перехресний вогонь важкого озброєння".
З Харківщини Тарас повернувся у січні, а в травні уже ніс службу на деокупованій частині Херсонщини.
"Якщо на Харківщині вмикалися сирени, що попереджали про ворожу атаку, то на Херсонщині ми їх не чули. Ворог стріляв безпощадно. Були дні, коли налічували по 500 прильотів. Цілі міста, села окупанти рівняли із землею. Сипалося з дронів, летіло з артилерії, лягали півтонні авіаснаряди. Пригадую випадок, коли від залпу ворожого "Града" одночасно загинула 21 людина. Невимовно боляче було бачити таку велику кількість жертв серед цивільного населення. Ми все це документували".
Майор був на Херсонщині, коли підірвали Каховську ГЕС.
"Не думав, що стану свідком воєнного екоциду. Словами це не передати. Лише уявіть, що вчора на тому місці була ще вулиця, а сьогодні з-під води не видно дахів. Шансів на порятунок для всього живого було дуже мало. Ми сідали в човни і разом з рятувальниками та працівниками інших екстрених служб допомагали людям. Одних вивозили із затоплених будинків, а також доставляли жителям воду та продукти. Спека стояла невимовна, вологість така, що важко було дихати, а на нас було повне обмундирування, бо обстріли не припинялися".
