"Нам у Крим — тільки на танках". Кольченко розповів, як прожив рік після звільнення з полону

"Нам у Крим — тільки на танках". Кольченко розповів, як прожив рік після звільнення з полону

"Нам у Крим — тільки на танках". Кольченко розповів, як прожив рік після звільнення з полону Каріна Бугайченко, Суспільне

7 вересня 2019 року разом з 34 іншими політв'язнями кримчанин Олександр Кольченко повернувся в Україну. ФСБ затримала Кольченка у травні 2014-го за звинуваченням в тероризмі, а в серпні 2015 року його засудили до 10 років ув’язнення. За рік після звільнення він встиг поновитися в Таврійському національному університеті, здійснити кілька подорожей, зустріти кохану дівчину й отримати сорок годин громадських робіт за статтею дрібне хуліганство. Кореспондент Суспільного Нікіта Галка поспілкувався з Олександром до річниці його звільнення з російського полону.

Про затримання в Сімферополі у 2014 році

Мене затримали навпроти офісу колишнього СБУ, по-дурному вийшло. Я вже знав, що затримали Геннадія АфанасьєваКримчанин, громадський активіст, один з обвинувачених у справі, учасники якого відомі як "терористи групи Сенцова". Був заарештований до того, як співробітники ФСБ взяли під варту Олега Сенцова та Олександра Кольченка., Олега СенцоваУкраїнський кінорежисер, сценарист і письменник. Навесні 2014 року після приєднання Криму до Російської Федерації був затриманий російськими правоохоронними органами в Криму за підозрою в тероризмі. У серпні 2015 року засуджений до 20 років колонії суворого режиму. . Я декілька днів переховувався у Ялті, а потім подумав, що якби я був їм потрібен по-справжньому, то вони б мене вже давно знайшли. Ну і так вийшло. Я з друзями йшов вулицею, і ззаду на мене стрибнули на шию та запитують: "Ти ТундраПрізвисько Кольченка?". І все. Я дивлюсь — а там хлопці в костюмах, з пістолетами, виглядали всі однаково, як "агенти Сміти". Ну і все, вони скрутили й відвели до офісу. Приблизно уявляв, що це не так звана "самооборона" і не поліція, це інший рівень. У Ростові-на-Дону я опинився через 1 рік і 1 місяць. Ми ж рік перебували в Москві, у Лефортово, доки відбувалось слідство. Коли слідство закінчилось і ми ознайомилися з матеріалами карної справи, нас етапом відвезли в Ростов, бо там відбувався суд.

Про Олега Сенцова

Ми раніше з ним були знайомі, але дуже поверхнево. Їздили на Майдан, він нас привіз і ми майже відразу розійшлись. А потім ще кілька разів, здалеку на відстані бачились на антивоєнних заходах. Один чи два рази бачив на зборах, і, власне, все. А вже ось так ближче познайомилися під час етапу, під час судового розгляду.

Зараз періодично зідзвонюємося, спілкуємося, але зрідка. Бо в нього дуже насичений графік. Я розумію, що зараз він хоче надолужити все те, за декілька років. Періодично ще зідзвонююсь з Едемом БекіровимКримськотатарський громадський активіст, громадянин України, пенсіонер, має інвалідність першої групи. Утримувався під вартою в анексованому Криму з 12 грудня 2018 року по 27 серпня 2019 року., іноді зідзвонюємося з Миколою КарпюкомУкраїнський громадський і політичний діяч, колишній заступник голови партії УНА-УНСО, а також член Центральної ради Правого сектора. У березні 2014-го був затриманий при в'їзді в Росію за звинуваченнями в злочинах проти федеральних військ, скоєних під час Першої чеченської війни. У травні 2016 року засуджений до 22,5 років в'язниці., з Володимиром БалухомКримчанин, відомий своєю проукраїнською позицією. З 2013 року вивішував прапор України на своєму будинку та брав участь у проукраїнських акціях. Балуха затримали за "підозрою" у начебто крадіжці запчастин трактора Т-74 в селі Чернишеве, під час обшуку в його будинку "знайшли" боєприпаси. 4 серпня 2017 року Роздольненський районний суд анексованого Криму засудив Балуха до 3 років і 7 місяців колонії загального режиму.. Наприклад, коли мене затримали на акції в підтримку Білорусі, мені всі зателефонували одразу.

Олександр КольченкоКаріна Бугайченко, Суспільне

Про анексію та псевдореферендум

Уся ця проросійська істерія була підготовлена ще з початку Майдану. Наліпки в тролейбусах, листівки. Дехто поїхав навіть перед референдумом на (материкову — ред.) Україну, не став чекати розв’язки, бо вже тоді було зрозуміло, що відбуватиметься на півострові.

Звісно, було трохи страшно, бо якщо зброя видається людям, які майже все життя проводили час зранку і до вечора бухаючи, чекаючи зранку, коли там відкриється крамниця... Але, попри страх, ми виходили на акції протесту. Я усвідомлював, що це вже ні на що не вплине, але не виходити на ці акції теж не міг. Навіть тим, хто не цікавився політикою, було зрозуміло, що це така дуже дешева вистава. Це все виглядало смішно: референдум, святкування після референдуму. Тобто водночас і смішно, і дуже сумно від усього цього видовища, що відбувалося на центральній площі, по районах.

Мені здається, варто пам'ятати, що тільки завдяки боротьбі ми маємо якесь покращення, не через те, що якийсь там лідер нації прийде наведе порядок, як Путін, не через вибори, а лише за постійною боротьбою за місцем проживання, навчання, роботи, тільки так. Усе починається із найменшого, з локального — і потім поширюється.

Що змінилося в Криму за 6 років

Я намагався слідкувати, але все одно дуже поверхнево. Наприклад, коли після обміну до мене приїжджали друзі з Криму, вони розповідали, яка там атмосфера. Тобто ти можеш не займатися нічим протизаконним, вести спокійний спосіб життя. Але все одно ти відчуваєш над собою величезну якусь брилу, плиту, і вона готова зірватися в будь-який момент. Ну і зараз хлопці пишуть, що у них там проблеми з водою і вони не задоволені саме тим, що весь курортний сезон була нормальна ситуація, але коли сезон скінчився, їх поставили перед фактом, що будуть відключати воду. Для приїжджих, для курортників води вистачало, а для кримчан виходить, що ні.

Читайте також: Let My People Go. Як формують списки та кого повертають в рамках обмінів в Україну

Повернення до звичайного життя

Я ще остаточно не звик до Києва, до його масштабів, трафіку. Це дуже великий мегаполіс порівняно з Сімферополем. Я зараз мешкаю з коханою дівчиною. Ми познайомилися вже після звільнення, вона працювала на держслужбі, зараз поки не працює. Це миттєво сталося, познайомилися, закохалися одне в одного. Вона трохи сором'язлива, не любить афішувати приватне життя.

Неподалік від нас живуть мати з сестрою, на відстані однієї станції метро, досить близько. У серпні вперше подорожував у Карпати, до Львова. Їздив з друзями на турнір з футболу в Житомирську область. Поновився в Таврійському національному університеті й займаюсь самоосвітою. Вчусь малювати — для мене це зовсім нова діяльність. Після повернення я багато їздив за кордон, відвідав кілька країн, з багатьма людьми познайомився. Зустрівся з тим, із ким був знайомий за листуванням або соцмережами.

Поки що я планую жити в Києві, найближчим часом хочу влаштуватися на роботу, щоб забезпечувати себе, родину, надавати підтримку політв'язням. Скидати якусь копійку, як мінімум. Останній рік я жив на стипендію. Намагаюся більше часу вкладати в малювання, навчання, але останні пів місяця я не малював – із подорожами. Спочатку в Житомирську область, потім у Карпати.

Про затримання на акції на підтримку Білорусі

Уранці гортав новинну стрічку і побачив, що відбуватиметься акція "На підтримку Білорусі". Я списався з другом, ми поспілкувались і вирішили піти запросити ще друзів, прийти своїм складом. Ми стояли з банером, усе було досить спокійно.

10 серпня під стінами посольства Білорусі зібралося близько 60 людей. Поліція затримала п'ятьох учасників акції, серед яких був Олександр Кольченко. За кілька годин їх відпустили. На затриманих склали адміністративні протоколи за дрібне хуліганство та злісну непокору.

Я дивлюсь — із протилежного боку вулиці доволі брутально затримали хлопця. Я банер залишаю, біжу в той бік, щоб дізнатись, що відбувається. Доки я біг, затримали ще одного хлопця. Ми починаємо розпитувати поліціянтів, що відбувається, за що їх затримали. Вони нічого не відповіли нам по суті, чому людей затримують так брутально. Поклали обличчям донизу, закрутили руки. Доки ми там стояли, на нас поїхала автівка мало не впритул. Ми з хлопцями згуртувались, і нас затримали.

У поліції ми хотіли дізнатися, через що їх (учасників акції — ред.) затримали. Мені "закидають" те, що я плювався в співробітника, хапався за одяг, лаявся нецензурною лайкою, кидався у бійку, і, звісно, нічого з цього не було. Мені присудили 40 годин робіт, але ми оскаржили. І адвокатка сказала, що 11 вересня відбудеться суд за апеляційною скаргою.

Про повернення в Крим

Нам у Крим можна тільки на танках, інакше ніяк. Бо я усвідомлюю, що якщо я зараз приїду в Крим, то це другий термін. Коли ми були в аеропорту в автобусі, начальник Лефортово оголосив нам указ про помилування, але він іде неопублікованим. Вони в разі чого можуть сказати: "У вас ще не скінчився термін покарання, а ви десь гуляєте, на якій підставі?" Або у найкращому випадку можуть просто не впустити.

Поки що я не планую це перевіряти. Я радше сумую за тим Кримом, яким він був до 2014 року. Мені дуже хочеться мати можливість приїхати до Криму, подорожувати там, але мені здається, що жити я б там уже не зміг.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди