Понад чотири місяці в стабілізаційному пункті, за вісім кілометрів від лінії зіткнення, працювала група медиків одного зі збройних формувань Прилуччини. Як на місці стабілізували та евакуйовували поранених до медичних закладів, розповіли Наталія зі псевдо "Зоря" та Вікторія "Перемога". Вони приєдналися до ЗСУ добровільно із початком повномасштабного вторгнення російської армії на територію Чернігівської області. Їх історії – далі.
Під час евакуації найчастіше поранені просять зв’язатися з рідними
Наталія – у цивільному житті реабілітологиня діток з інвалідністю.
24 лютого 2022 року доєдналася до волонтерського руху: робила коктейлі "Молотова", готувала їжу захисникам, а із березня 2022-го стала до лав ЗСУ.
"Я маю військовий квиток, в якому написано, що я медична сестра цивільної оборони. З цим квитком прийшла в стройову влаштовуватися працювати на кухню, де мені сказали, що кухня кухнею, а це – фахова освіта. А бойових медиків зовсім мало. Запропонували йти бойовим медиком в роту", – розказує військовослужбовиця ЗСУ Наталія "Зоря".
З березня по липень 2023 року Наталія разом зі своїм підрозділом була на Донбасі.
Українська військовослужбовиця пригадує, що в ті дні часто користувалася своїм педагогічним та психологічним досвідом.
"Дуже важко, коли таке поранення і людина не відчуває ногу і питає: «Що буде із моєю ногою, відріжуть чи не відріжуть?» Ти говориш, що «звичайно ні, все буде добре». А він: «Ось я вам даю слово, що, як я видужаю, то я на цих двох ногах прийду і ми з вами зустрінемось в кафе і вип’ємо по келиху вина»", – згадує Наталія "Зоря".
З її слів, під час евакуації найчастіше поранені просили зв’язатися з рідними, розповідали про те, як отримали травми та дякували своїм медикам.
"Бувало таке, що у нього кінцівки забинтовані, а він – от курити. А ти його везеш, а він – от курити і все, дай покурити! І ти просто йому підпалюєш цигарку і він лежить і каже: «А тепер сфоткай мене в цьому стані і фотку перекинь, щоб у мене була»", – згадує Наталія "Зоря".
"Доторкнулась до землі й сказала, що я повернуся"
В той час Вікторія зі псевдо "Перемога" займалася стабілізацією поранених, тяжких та над тяжких – супроводжувала під час евакуації.
"Каву ставили, робили її, вона вихолоджувалася. Ми її сьорбали холодною, потім нову ставили. Півтори доби в нас були дуже, дуже важких. Це був травень. За добу було більше 50 поранених. Легких було мало, були середні й тяжкі", – розказує військовослужбовиця ЗСУ Вікторія "Перемога".
До лав ЗСУ вона мобілізувалася рік тому. До цього працювала в одному із місцевих волонтерських хабів, де збирала медичні ранці та аптечки. У цивільному житті жінка була медсестрою у лікарні.
"Як виявилося, Донеччина дуже гарна. Там дуже гарна природа. Я взагалі люблю природу, а от там вона була дуже-дуже гарна і були моменти, коли я виїжджала поодаль, за кілометр від того місця, де ми знаходились. Я просто звішувала ноги, сідала на ту крейдяну гору і виплакувалася. Витирала сльози і мовчки йшла працювати", – згадує Вікторія.
Рідні жінок до останнього не знали, що вони в зоні бойових дій.
"Доторкнулась до землі й сказала, що я –повернуся. І коли я зайшла додому, в двір, я теж підійшла до цього місця, подякувала, що воно мене дочекалося, наклонилася і погладила землю. Вдома", – каже Вікторія.
"Я абсолютно правильно зробила і навіть, якби зараз, маючи певний досвід за плечима – того, що може статись, як все це відбувається, я напевно так само", – додає Наталія.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
