Діти з Гонтарівки Старосалтівської громади, які раніше слухали уроки у курені, тепер навчаються вдома з інтернетом та новими планшетами. У 2022 році після деокупації села вони побудували курінь на пагорбі, щоб спілкуватися та навчатися. Тоді у селі майже не було зв’язку, і пагорб був єдиним місцем зі сталим зв’язком. Ситуацію змінили волонтери з різних країн світу: вони привозили дітям іграшки, книжки та гаджети, а школі передали обладнання для роботи без світла.
Гаджети для школярів, генератори — для ліцею: що змінилося за рік у Гонтарівці
Шестикласники Микола та Денис йдуть до пагорба у селі Гонтарівка. Торік вони будували тут курінь, щоб навчатися. Нині на цьому місці лишилося кілька цеглин.
Гонтарівка розташована за 30 км від російського кордону. Пів року село було в окупації. Після звільнення троє хлопців побудували курінь на пагорбі — це було єдиним місцем, де ловив зв’язок.
Навесні цього року курінь відвезли до Києва, він став артоб'єктом у Київській школі економіки як символ впливу війни на дітей та силу освіти.
Нині Микола Дзюба слухає уроки вдома, інтернет у селі відновили, а у школі видали планшет.
"Книжки привезли. Краще стало, можна вдома сидіти в інтернеті, а не там (у курені — ред.). Планшет допомагає. Інтернет хороший. Буває, пропадає, коли світла немає, а так —добре працює", — говорить шестикласник Микола.
Після публікацій зробленого дітьми куреня у медіа та соцмережах учням та вчителям пропонували допомогу з різних куточків України та світу, майже всі діти школи отримали планшети та ноутбуки для навчання, розповідає директорка Гонтарівського ліцею Людмила Мироненко.
"І генератори у нас з’явилися, тому що взимку часто було, що вимикали світло. З'явилися для нашої шкільної котельної нові пристрої. До нас приїздили з Австралії, переписувалися ми з іспанцями, з Америки, Канади, дуже-дуже багато. Майже весь світ! Книги, до речі, ми отримали завдяки "Дітям Німеччини", — говорить директорка закладу.
Волонтери привезли до школи книги українських авторів та підручники, говорить бібліотекарка Валентина Яропут.
"Ми не користуємось старими книжками, будемо списувати взагалі. Вони непридатні – дуже погані. Діти приходять, хочуть читати. Я дуже рада, що волонтери передали нам такий скарб", — каже працівниця бібліотеки.
"Дуже багато шкільного приладдя було дітям: зошити, ручки, кольорові олівці, художня література. Така прекрасна література українською мовою", — зауважує директорка ліцею Людмила Мироненко.
Без укриття та з пошкодженим дахом: ліцей у Гонтарівці потребує підтримки
Нині у ліцеї навчається 95 дітей із Гонтарівки та кількох сусідніх сіл, говорить директорка Людмила Мироненко.
"Найбільший клас у нас — 15 дітей. Це 5-й клас. У класах у нас по 7-10 дітей. Охоплюємо навчанням не тільки наших гонтарівських дітей, а й з інших сіл. Бугаївський старостинський округ — кілька дітей у нас навчається", — каже Мироненко.
У закладі звертаються до благодійників із проханням побудувати укриття, щоб діти могли приходити на заняття.
"Навіть у побудові укриття допомогу нам пропонували, але, мабуть, через те, що ми дуже близько до кордону і бойові дії тривають, поки ця проблема залишається невирішеною. Дуже погано, що немає у нас укриття", — каже Мироненко.
Також у школі просять відремонтувати дах, пошкоджений буревієм влітку. Його планують тимчасово перекрити шифером, який надав відділ освіти, однак необхідний капітальний ремонт, говорить керівниця закладу.
"Коли йде дощ, хоч і накрито, але протікає. Відділ освіти привіз нам 200 шиферин. Думаю, що постараємося якось вкрити. Обіцяли нам наші друзі з Канади допомогти. Але це теж не дуже просто, тому що вони сказали, що треба проєкт зробити. Обіцяють нам взагалі дах перекрити — ми на це сподіваємося", — каже директорка ліцею.
Через близькість до кордону навчання проводять у дистанційному режимі.
"Якби у нас було укриття, ми б хоча консультації два-три дні надавали дітям, було б краще надолужувати прогалини у навчанні, а вони є. Ми намагаємося консультації проводити. Нам допомагають волонтери з організації "Ми — браття, ми — українці". Вони та наші вчителі допомагають дітям із математикою, мовою, і літературою. І розважаються діти: творчо працюють, займаються спортом", — говорить Мироненко.
Школяр Микола Дзюба каже, планшету радіє, але уроків у шкільному класі не вистачає.
"Мені в школі більше подобається. За друзями сумую, фізкультуру добре проводити. Не так, як у планшеті й телефоні. В школі можна побігати, щось поробити, а в телефоні — ні. Побалакати з кимось. По уроках не вистачає найбільше фізкультури й математики. Не вистачає, щоб у школі пояснювали", — говорить шестикласник.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
