У Теребовлянській громаді попрощалися з загиблим військовослужбовцем Ігорем Сенчаком. Воїна поховали у рідному селі Підгайчики. Про це написали на сторінці Тернопільсько-Бучацької єпархії Православної Церкви України у соцмережі.
Тіло військового жителі громади навколішки зустрічали 13 жовтня.
Воїну було 49 років.
Офіцер відділу обласного центру комплектування старший лейтенант Назарій Ланда вручив дружині загиблого грамоту пошани та скорботи від імені головнокомандувача Збройних сил України генерала Валерія Залужного. Після панахиди в церкві процесія пішла до цвинтаря.
Віддати шану загиблому захиснику прийшла його однокласниця Віра Габура.
"Важко говорити. Не віриться, що він не з нами. Здається, він зараз підійде, посміхнеться своєю посмішкою і зможе з нами порозмовляти".
Володимир Кривінський також навчався з Ігорем в одному класі.
"Ніхто його не бачив в гніві. Він якось все вирішував по-доброму так. І таким він був все життя. Ми однокласники, ми разом росли. Таким він був у школі. І таким він був після школи. Добра і світла людина".
"Проводжали захисника України в останню дорогу його рідні, друзі, побратими та жителі громади. Поховали воїна на місцевому кладовищі", — йдеться у повідомленні єпархії.
Ігор Сенчак до того, які пішов на війну, працював будівельником. 21 травня 2022 року його мобілізовували на військову службу. Був вoдiєм peактивнoгo аpтилepiйcькoгo взвoду. Загинув 10 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Гуляйпільське Пологівського району Запорізької області.
Попрощатися з Ігорем Сенчаком прийшла Марія Родь. Вона — директорка школи, в якій чоловік навчався.
"Загинув наш односельчанин. Наш колишній учень школи. Мій добрий сусід. Завжди веселий, завжди такий хазяйновитий".
За словами Марії Родь, в Ігоря залишилися батьки, дружина, двоє дорослих синів та онука Юстина, яка народилася, коли чоловік перебував у зоні бойових дій. Потримати на руках онуку Ігор Сенчак не встиг.
