Військовий медик з Черкас із позивним "Падре" упродовж 11 місяців на "нулі" рятував з-під обстрілів поранених бійців. За цей час і сам не раз опинявся за крок від смерті.
На службу його спершу не хотіли брати через вік — йому 56. Зрештою, у липні 2023-го, таки потрапив на фронт — у Бахмут, розповів він Суспільному.
До повномасштабного вторгнення "Падре" був підприємцем. Після мобілізації його буденне життя змінили рюкзак, медична автівка та поранені воїни на передовій.
Військовий пригадав перші хвилини в Бахмуті:
"Вибухи, а навколо цвітуть троянди і ходять дівчата в ситцевих сукнях. В мене такий дисонанс, я дивлюсь і не можу зрозуміти, що відбувається. Та потім ми вже звикли, навчились відокремлювати — де що вийшло, що зайшло, куди прилетіло, що летить".
Ці обстріли робили найбільше лиха, розповів військовий медик:
"За 11 місяців роботи на нулі я не бачив жодного кульового поранення, бо ближнього бою в нашому підрозділі не було, але контужених, розривів, мін бачив дуже багато".
За освітою "Падре" військовий фельдшер, але в підручниках, які вивчав, не було відповіді, як працювати під постійними обстрілами:
"Мене навчали медицини, але працювати під обстрілами мене ніколи ніхто не вчив, і цьому довелося навчатися самотужки".
Страх був, але під час порятунку побратимів ставав другорядним:
"Я стаю сконцентрованим, грубим, кричу, лаюся, вимагаю. Мене нічого не хвилює: є боєць, два, три, і вони поранені, їх треба довезти".
Колись, пригадав, міна одночасно поранила дев'ятьох військових. Рятував їх і сам ледь не загинув.
Військовий медик розповів, як його із побратимами мало не поранило, а то і не вбило:
"Вони були в яру і їм туди прилетіло. Ми залізли їх витягувати. І тут летить міна, її чутно. Я розумію, що зараз нас усіх накриє, падаємо, накриваємо собою поранених, складаємось «коробочкою», а вона «плюх»— і не розірвалась".
"Падре" розповів: у боротьбі за життя тікати від смерті доводилось майже щодня:
"Ці підірвані на міні, а нам треба розвернутися, завантажити їх і забрати. І ми з водіємпоїхали. Він каже: «Куди»? Я кажу: «По мінах». І ми по мінах зробили таке «коло пошани». Це був жах".
Та попри всі ризики військовому є чим пишатись:
"Жодного бійця, якого я взяв до себе в машину, я мертвим не довіз. Привіз усіх живими. Це для мене гордість".
Нині чоловік у Черкасах на лікуванні. Серце не витримало постійного стресу.
"Там немає повітряних тривог. Там вони просто не звучать", — зазначив він.
"Падре" для себе ще не вирішив, чи повертатись на фронт. Усе, додав, вирішить військово-лікарська комісія. Поки ж планує допомагати на фронті, або ж ділитись досвідом із бойовими медиками, щоб врятувати якомога більше українських захисників.
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
