У травні 2023 року Український інститут майбутнього провів онлайн дослідження того, як українці реагують на психічні навантаження, як змінився їх психоемоційний стан від початку війни. Результати дослідження свідчать про те, що 82% опитаних вживають алкоголь, а 26% — вживають його зараз більше, ніж це робили до початку війни. Про те, на що наражають себе люди, які вживають алкоголь, що таке алкоголізм і як його лікують — Суспільне Хмельницький поспілкувалося з лікаркою-психіатринею, наркологинею Надією Когут.
Скажіть, чи спостерігаєте ви якусь тенденцію у нас на Хмельниччині до зміни кількості людей, які зловживають алкоголем чи наркотиками?
Так, протягом останнього часу, особливо під час війни, ми, на жаль, спостерігаємо тенденцію до прогресування таких хронічних захворювань, як алкоголізм та наркоманія. Трішечки, 30, 50, 100 грамів алкоголю не зашкодить для зняття тривоги чи напруги — так собі вигідно вважати тим, хто вживає. Але насправді це зовсім не так. Якщо людина може себе контролювати, то десь-колись 50, 100 грамів спиртного — горілки чи вина, хто там що полюбляє — звичайно можна, адже ми всі люди, ми розуміємо, що іноді хочеться розслабитись, щось відсвяткувапти. Але навіть ці 50-100 грамів людина може собі дозволити лише у тому випадку, коли вона відчуває, що зможе вчасно зупинитися. Будь-яка залежність починається зі шкідливої звички.
Чи правильно я вас зрозуміла, що безпечної дози алкоголю не існує?
Не існує. Є контрольована доза.
Для того, щоб контролювати себе чи то з'ясувати для себе, що це — шкідлива звичка, легка залежність чи вже алкоголізм, треба знати стадії розвитку цього захворювання?
Я б тут не виділяла чітко стадії: перша, друга, третя стадія. Це такі умовні і перехідні стадії. Але я би звернула увагу на стадії психічної і фізичної залежності, які починаються з абстинентного синдрому. Якщо мова йде про хронічний алкоголізм, то він починається якраз з нього. До нас потрапляють пацієнти, як правило, вже з цією хворобою, з цією патологією.
У народі кажуть похмілля. Що це таке, це цей синдром чи щось інше?
Похмільний синдром і абстинентний синдром – це синоніми, це явища фактично однакові. Похмільний синдром, на жаль, вже виникає в хронічних пацієнтів, тобто це вже алкоголізм.
Жіночий алкоголізм — він чимось відрізняється від чоловічого?
Жіночий алкоголізм набагато важчий, ніж чоловічий. Він протікає набагато важче. І, на жаль, наші жінки потрапляють у залежність теж дуже часто. Потім ми бачимо наслідки. Іноді пацієнткам, коли ще вони свідомо підходять до лікування, до звернення до фахівців, ми ще можемо чимось допомогти. А іноді бувають випадки, коли вже йдуть незворотні зміни в головному мозку, соматичні проблеми, які вже не піддаються лікуванню, ті самі енцефалопатії алкогольного генезу, — і це вже все. Це жах і для самої алкозалежної, і для її близьких і рідних. На жаль, статистика показує, що жіночий алкоголізм набагато важче протікає і жінка набагато швидше потрапляє в залежність, ніж чоловік. Ну, такі реалії.
Куди звертатися людям, які усвідомили, що потребують допомоги?
Звертатись лише до фахівців. Пацієнт має обирати лікаря, клініку. Державний заклад — це у нас комунальне підприємство "Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги". Також надається амбулаторна допомога у центрі психологічної допомоги. Існує низка приватних клінік наркологічного профілю, куди можуть звернутися пацієнти. 90% успіху одужання залежить від самого пацієнта, від його бажання, від його мотивації. Так, це наш успіх, але, в першу чергу, це успіх залежних людей.
Лікування — де воно має відбуватись, яким чином? Чи можна це робити вдома, чи обов'язково лікуватись стаціонарно? Від чого це залежить?
На мою думку, це несерйозний підхід пацієнта, коли він вважає, що йому призначать медикаменти, заспокійливі, можливо, крапельниці. Але я не прихильник того, щоб хтось крапався вдома, я не бачу в цьому сенсу. Хоча, були такі пацієнти, це, знову ж таки, залежить від особистості, що таке амбулаторне лікування було успішне. Утім, це поодинокі випадки, і, як правило, той алкоголізм був не настільки серйозний. Пацієнту вдалося виходити на тих самих анксіолітиках, тобто була легка транквілізуюча терапія, легка седативна і заспокійлива. Були такі пацієнти, що вони, скажімо так, далі не вживали. Але це скоріше виключення. Як на мене, допомога має надаватися фахівцями в спеціалізованих умовах і з цілодобовим моніторингом соматичного та психічного стану, сну. Це серйозна робота. Нашим пацієнтам здається, що вони можуть вдома самостійно впоратися, але тут вони п'ють, вибачте, антидепресант, транквілізатор і запивають горілкою. То сенс цього всього?
Скільки триває лікування?
Лікування залежних людей триває по-різному. Це залежить від клінічної ситуації та індивідуального випадку кожного. Алкозалежним ми пропонуємо детоксикаційну терапію, заспокійливу, протитривожну, медикаментозну терапію і, якщо є така потреба, супровід психолога. Будуємо індивідуальні програми реабілітації, рекомендуємо психо-соціальну реабілітацію і вони мають тривалий характер.
Чи обов'язкова реабілітація?
Це продовження самої боротьби з залежністю. Адже до нас потрапляють пацієнти, в яких та чи інша залежність виникла не вчора, не позавчора, а вона носить хронічний характер — п’ять, десять, п’ятнадцять років регулярного вживання тієї чи іншої речовини. І, звичайно, якщо настільки хронічний характер носить така клінічна ситуація, ми рекомендуємо психо-соціальну реабілітацію. Ми всі розуміємо, якщо людина вживала рік, п’ять, десять років, у неї не може ця залежність минути через п’ять, десять днів детоксикації. Адже ще є у залежних, і в наркології є таке поняття, як еферична пам'ять, цей незламний потяг вжити щось. Проходить певний період часу, навіть після того медикаментозного лікування, яке може бути і тривалим, через місяць, через три місяці, через рік і навіть через декілька років, у залежної людини спрацьовує ця ейфорична пам'ять, і йому хочеться вживати.
"Алкоголізм — це хвороба на все життя", — представник ребцентру
Про те, як відбувається власне сама реабілітація, розповів керівник відділу профілактики Міжнародної антинаркотичної асоціації "Хмельницький центр здорової молоді" Максим Павлов.
"Мінімальний термін перебування в центрі — це місяць. Рекомендований термін перебування — від місяця до шести. З людьми працюють консультант по залежності, терапевт, арттерапевт, психолог. Відбувається робота над мисленням. Люди, які перебувають у центрі, пишуть письмові роботи, інформаційні блоки, проводиться групова психотерапія, арттерапія, профілактика зриву. Це щодо залежних. Також у нас є група для родичів залежних людей, для співзалежних. Людині потрібно навчитися жити в тверезості, радіти життю в тверезості. Ті, хто проходять взагалі повний курс реабілітації, відсотків 28 -30% залишаються тверезі. Людей, які проходять до трьох років тверезості, на жаль, маленький відсоток — це до 10%. На жаль, така статистика, це хвороба на все життя", — розповідає Павлов.
За його словами, зараз є великий ризик збільшення кількості залежних людей, адже стреси та посттравматичний синдром, який буває у військових, сприяє поширенню цієї хвороби. Ми вже бачимо таких пацієнтів з посттравматичними стресовими розладами, каже Максим Павлов.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
