У Тернополі відкрили меморіальну дошку на честь загиблого спецпризначенця Віктора Мельниченка. Про це повідомили на сайті управління Національної поліції в Тернопільській області.
Меморіальну дошку встановили на фасаді адмінбудівлі управління "КОРД".
Капітан поліції Віктор Мельниченко, старший інспектор 2-го відділу з проведення спеціальних операцій управління "КОРДу" управління Національної поліції в Тернопільській області, загинув 13 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Віктор народився в Тернополі. Мати Надія Миколаївна розповідає про сина:
"Він був дуже позитивною дитиною, активним, наполегливим. Пам’ятаю ще з садочка виходить у нього співати, чи не виходить, він — співає. Пішов до школи — теж всюди був перший. З 10 років почав займатися боксом. Спочатку відмовляла. Не слухав, переконував, що буде поліцейським, тому має займатися спортом. Він часто їздив на змагання, згодом став кандидатом у майстри спорту. Дитячої мрії стати правоохоронцем Віктор не полишив, навіть після того, коли не вдалося з першого разу стати курсантом Національної академії внутрішніх справ. Не склавши успішно останній іспит, хлопець пішов на строкову службу у спецпідрозділ Національної гвардії України "Барс". Згодом після конкурсного відбору почав працювати у Тернопільському відділі служби охорони. У 2014 році перейшов у спеціальну роту міліції, одночасно навчаючись в Національній академії внутрішніх справ".
"Ми разом прожили 11 років. Коли на світ з‘явилася доня — вся наша увага зосередилася на ній. Вітя любив грати на гітарі і в нього була пісня про дочку, у якої будуть татові очі та мамина усмішка. Коли я була вагітна він ближче сідав до мене і грав, щоб чула наша донечка", — каже дружина поліцейського Ілона.
Коли у 2014 році розпочалися бойові дії на сході України, 5 жовтня з Тернопільщини туди поїхав перший зведений загін поліцейських. Серед добровольців захищати Україну від ворога був Віктор.2017 став переломним у професійному житті Віктора Мельниченка. Він став одним з бійців "КОРДу".
"Робота йому подобалася. Він постійно вдосконалював свої знання і вміння. Пішов на курси снайпінгу. До своєї роботи ставився дуже відповідально і знав, що має зробити її бездоганно, аби не підвести команду, побратимів", — говорить дружина.
Ілона розповіла, що 13 лютого о 9 годині ранку Віктор надіслав дружині своє фото з позиції.
"Він ніколи не присилав фото з місця, де працює. Він був снайпером. Це перший і останній раз, коли він прислав свою фотографію саме з того місця, де все згодом сталося".
Жінка каже, що у нас була домовленість, що Віктор дає про себе звістку чи то повідомленням, чи фото, смайликом, коли повертається із завдання.
"Цього дня Віталій мав відпочивати, але щось помінялося і година п’ята-шоста ранку він знову поїхав у Бахмут для корегування. Близько дванадцятої години я почув, як командиру хтось зателефонував. Зрозуміли, що "накрили" снайперів. Я не міг в це повірити. Написав дружині, але надіявся, що це неправда", — згадує побратим Віктора Дмитро.
