У Кропивницькому попрощались з командиром стрілецького взводу Олександром Філоненком та гранатометником десантно-штурмової роти Сергієм Мокряком. Вони загинули в вересні. Олександр Філоненко — поблизу Херсона. Сергій Мокряк — у Запорізькій області.
Вшанувати пам'ять бійців на Далекосхідне кладовище прийшли рідні, знайомі, однокласники, колеги, друзі, побратими та посестри.
Олександр Філоненко
48-річний Олександр Філоненко загинув 22 вересня поблизу Херсона. Під час виконання бойового завдання він потрапив під артилерійський обстріл. Був прикладом мужності й патріотизму, сказала донька Руслана Головань.
"Він був левом, який захищав Україну. 15 березня 2022 року він вступив до лав ЗСУ. Тоді був щасливий, що захищатиме країну. А зараз його вже немає. Остання наша розмова, і він сказав: "Я тебе дуже люблю, зірочка моя. Я приїду, скоро". І на тому все. Він доводив усе до кінця, стояв на своєму, добивався всього".
Попрощатися з Олександром Філоненком прийшов чинний військовий з позивним "Вікінг". Він до війни упродовж шести років працював з Олександром Філоненком в аграрній компанії.
"Разом їздили у відрядження. Багато було таких ситуацій, і він мені допомагав, і я йому допомагав. Така колись пригода була, що він потрапив в автомобільну аварію, і довелось йому допомагати, витягувати. Він ще тоді казав, що є таке передчуття, що довго не протягне. Що це як попередження було".
Сергій Мокряк
29-річний Сергій Мокряк на війну пішов у січні цього року. У цивільному житті мав професію гірничого електромеханіка, працював на шахті. Загинув 5 вересня поблизу села Мала Токмачка у Запорізькій області.
"Він був непридатний у мирний час і обмежено придатний у військовий, — розповіла мама Тамара Мокряк. — Він не служив в армії. Але по мобілізації не ховався і сказав: "Принесуть повістку, я піду". Він мені написав останнє повідомлення, і я йому кажу: "Скучила і за тобою, і за донькою". А він каже: "Скоро будемо". Ну, я не сподівалась, що це так скоро і в такий спосіб. Мій син герой, я приймаю його вибір. Герої не вмирають".
Без батька лишилась трирічна донька, сказала Тамара Мокряк.
"Він душі в ній не чаяв, називав її "папина бусінка". Для мене, як для матері, він був надією, опорою, зажди мене підтримував, жалів".
