Чому бої за Чернігів у лютому-березні 2022 року — це "легка прогулянка" у порівнянні з нинішніми зіткненнями на сході та півдні України під час контрнаступу та чому тоді українським військовим доводилось тримати оборону з ПТРК Javelin на дахах багатоповерхівок на околицях Чернігова?
Про це в інтерв'ю Суспільному розповів Герой України та комбриг 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Леонід Хода.
"Можливо, основний контрнаступ ще попереду"
На питання журналіста чи бої за Чернігів – це легка прогулянка у порівнянні з тим, що зараз відбувається на фронті, Хода відповів так:
"У порівнянні, якщо чесно сказати, то так. Якщо вже через призму часу дивитися на це все, то Чернігів це вже лайтова історія, тому що зараз жорстокість боїв як з нашої сторони, так і з їхньої сторони, це зовсім інші бої, ніж були за Чернігів. Якщо в Чернігові це було тільки питання оборони, вистояти перед цією навалою, втриматися, зберегти людей, техніку, зекономити боєприпаси, тому що ми не розуміли скільки часу це все продовжиться. То зараз питання стоїть в тому, що нам потрібно вже їх вибивати з їхніх вкопаних позицій, оборонних рубежів. Це зовсім інше. Якщо ви боєць, то одна справа бути в блоці, а ось атака противника — це зовсім інша тема".
Комбрига у боях в рамках контрнаступу найбільше вразила кількість та насиченість фронту мінними полями.
"Я наживо побачив те, що ми раніше споглядали у фільмах. Це один в один ті ж самі протитанкові рви, тетраедри, мінні поля, тільки вони тут у більшому масштабі. Тому що тут бували такі ділянки, де на смугах забезпечення по три-чотири мінні поля було одне за одним. Бували ділянки, де було п'ять-шість мінних полів один за одним. І я так думаю, що ми перші, хто стикнувся з такою насиченою, в мінному плані, проблемою, яку потрібно долати".
Хода стверджує, що приблизно 70% втрат української армії від артилерійських та мінометних обстрілів росіян, а для прориву ЗСУ не вистачає боєприпасів та техніки.
"Диванні експерти, вони всі зараз кричать, що контрнаступ не так йде, не по плану та повільно. Якщо вони всі такі розумні, то чому вони не в армії, чому вони не покажуть власним прикладом як проводити контрнаступ. Якось воно некоректно звучить обговорення дій військових. Це некоректно в теперішній ситуації. Я думаю, що військове керівництво, Генеральний штаб, вони знають, що роблять і як роблять. Ми, як військові, їм довіряємо. Я думаю, що у нас все це буде (боєприпаси та техніка, — ред.) й, можливо, основний контрнаступ ще попереду".
Оборона на дахах багатоповерхівок — вимушена тактика
Комбриг Леонід Хода був єдиним з оборонців Чернігова, хто по суті вмів користуватися ПТРК Javelin, який був теж один на все місто, та застосовував його у бою.
"По радіоефіру ми розпускали чутки, що там Javelin, там Javelin, але він був один. Так склалася ситуація, що я у свій час вивчав ПТРК Milan та Javelin. Ну ось останнім по суті я один і вмів користуватися. Був Володя Олійник, мій заступник, він мені підносив ракети. Ми з ним лазили на вигідні точки, на сміттєзвалище, на 16-поверхівки на ЗАЗі. Дуже ефективна зброя".
За словами Ходи, постріли з ПТРК Javelin з дахів багатоповерхівок на околицях Чернігова — це вимушена тактика для тримання ворога на дистанції.
"Після того, як ми спалили одну їх БМП та один танк, то вони близько танки до Чернігова вже не приганяли. Вони стріляли з дистанції у три кілометри, де ми їх уже не діставали із закритої вогневої позиції. Свою лепту зброя внесла, тому що вони не розуміли скільки у нас цих Javelin, де ми їх дістаємо. Вони абсолютно нормально усвідомлювали те, що кожен дах — це вогнева позиція для цього ПТРК. Тому, на жаль, і нехай пробачать жителі Чернігова на об'їзній, чиї будинки постраждали, але це така вимушена тактика була, без цього ну ніяк. Ми дійсно використовували будинки, дахи, щоб тримати їх на дистанції".
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
