Контроль над містом необхідний був для наступу на Київ, а Чернігів у випадку захоплення мав стати для російських військ таким собі логістичним хабом на пів дорозі до столиці. Так про стратегічне значення Чернігова для росіян каже офіцер оперативного командування "Північ" Олександр у першій серії документального фільму "Битва за Чернігів".
"Втримавши Чернігів, ми втримали напрямок блокування Києва з півночі й сходу"
У перший день повномасштабного вторгнення росіяни поспішають просунутися якомога далі. Українським військовим же доводилося підривати деякі мости, аби направити росіян у "потрібне русло".
"На жаль, ми підірвали багато мостів, ми змусили їх зійти з основних доріг, ми змусили їх зайти в поля, тоді якраз була відлига, була нульова температура, і, можливо, це спрацювало, бо вони загрузли повністю в болотах, де ми їх легко діставали", — розповідає командир 1-ї танкової бригади та Герой України Леонід Хода.
Каже, що за першочерговим планом Збройні Сили України мали тримати оборону на лінії "Ріпки-Городня". Через стрімке просування росіян коригувати його довелося вже у перший день.
"План оборони він трохи по-іншому був. Але слава Богу, що ми відійшли від нього. Можливо, був би трохи інший результат. Якщо подивитись відстань від Чернігова до державного кордону – там одна дорога. І на цій дорозі ми, як би це не було прикро визнавати, але з такою ордою, ми не готові були воювати з ними в чистому полі, бо нас би просто змели. І ми б втратили і людські, і технічні ресурси. Вони б зайшли в Чернігів дуже легко".
Росіяни давили силою й тому частково довелося віддати свою територію, і вже малими групами завдавати їм шкоди, знекровлюючи їх основні підрозділи.
"Так, вони бомбили Чернігів, але нам потрібно було витягнути їх на себе, розтягнути їхні логістичні ланки, відтягнути трохи. У нас була ціль різати їхні логістичні з'єднання, підвіз боєприпасів".
"Це війна"
24 лютого зустрічати росіян вже біля Чернігова висунулися підрозділи 1-ї окремої танкової Сіверської бригади. Надвечір того дня, на дорозі на Ріпки, російські підрозділи, які до цього маршем пройшли десятки кілометрів, потрапляють у засідку.
"Вранці 24 лютого ми отримали наказ на висування у Чернігів, прибули у місто. Спочатку у нас були місії з прикриття артилерії, щоб зупинити противника на підступах. Тобто, працювали наші "Гради", а ми забезпечували та прикривали їхні фланги", — розповідає командир відділення Михайло.
За словами командувача обороною Чернігова полковника Дмитра Брижинського, завдяки вдалій роботі артилерії та розвідки їм вдалося стримати наступн на Ріпкинському напрямку.
"Підрозділи артилерії почали працювати, почала працювати артилерійська розвідка. І оцей напрямок ми стримали. В основному внаслідок дії засідок. Там хлопці молодці. Перед цим буквально за тиждень ми проводили демонстраційні дії та висувались на ці рубежі. За Ріпками така болотиста місцевість і механізована рота туди висувалась. Місцевість знали й завдяки цьому, танкова бригада цю навалу стримала".
Про роботу артилерії командир відділення Михайло розповідає так:
"Ми якраз стоїмо на перекурі, боєприпаси заряджаємо і чуємо, як наші реактивні системи вже почали працювати, випускати по повному пакету снарядів. Ми питаємо у "Крєпиша" (Командир механізованої роти Сергій Телушков, який загинув 25 лютого поблизу Рівнопілля, — ред.): "Що це коїться?". Він відповідає: "Це війна".
Одна за одною 1-ша танкова бригада знищує дві передові колони росіян.
"Ми вже знали, що їхня ротно-тактична група їхала посилена танками, на повних парах. Ми тоді відтягнули танки, поставили танкову роту в засаду. А командиру батальйону ми поставили завдання, підпустити та дати команду на роботу артилерії. І ми спочатку почали артилерією, а вже під шумок артилерії, перша їхня колона з фронту була знищена з танку практично повністю", — каже Леонід Хода.
Друга колона пішла тим самим шляхом, а полонені росіяни потім розповідали, що їхні командири казали їм, що розбита російська техніка на трасі є українською.
"Тим же шляхом пішла їхня друга колона, коли полоненого взяли, того дурня запитали, типу «А чого ви лізли?». Він відповідав: «Нам сказали, що це укропівські танки розбиті». Вони навіть брехали своїм, щоб ті не боялись, і практично в тому ж місці через пару годин ми другу колону знищили", — говорить Хода.
Бій колона на колону
Під час бою на допомогу основним силам вирушив резерв під керівництвом підполковника Артема Лінькова.
"Ми були з першого дня на селі Киїнка, виїзд на аеропорт Шестовиці. Поступає команда офіцера з "Півночі", і він каже: “Іде колона зі сторони Гомеля, пішов бій і щось там негаразд в наших хлопців, йде провисання по обороні!”. Не встигли завчасно перейти до оборони. І ситуація, чи ми їх, чи вони нас, була доволі суперечлива. Зустрілись дві колони, пройшов зустрічний бій і незрозуміло, хто кого".
Спочатку у підпорядкуванні Артема Лінькова було три танки, але дві машини по ходу зламалися і він один доїхав до блокпоста біля повороту на Халявин.
"Там хлопці з 1-ї танкової. Кажу, поїхали, треба допомогти хлопцям, щоб хоч когось живого витягнути. Вони кажуть, зараз будуть дві БМП з піхотою, ми тобі їх дамо. Я вирушив на танчику, з двома бехами й ми трьома машинами поїхали".
Як тільки Артем Ліньков з бійцями під’їхав на місце бою, то одразу побачив розбиті колони та підбиті БМП.
"Дивлюсь, стоїть БМП отак на мене дивиться. Я навіднику кажу: “Бачиш БМП? Вогонь”. Він такий: “Що, справді стріляти по БМП?”. Так, справді, це ж не мішень! Він зробив постріл з цього танку, башта злітає. Кажу механіку, йди одразу в сторону, пішли в сторону. Стоїмо, чекаємо, що буде далі".
Окрім БМП у розбитій колоні були згоріла вантажівка та броньовик "Тигр".
"Приїхали туди, біля КАМАЗа валявся мертвий російський солдат. Далі вже почали дивитись техніку. Підходжу і до всіх одна фраза: “Вбиті, поранені, живі є?”. Якщо є, то здавайтеся, якщо ні, то кидаю гранату. Тиша, добре. Відкриваю десантні люки, нікого немає. Один Тигр був заведений, робочий, хлопці з піхоти його забрали".
Артем Ліньков з побратимами забрали трофейну БМП-2 розвідки морської піхоти.
"Викотив на дорогу, кажу хлопцю танкісту: “Їдь попереду, бо у тебе є наш прапор”. А в мене ж нічого, тільки кружечки ці російські, бо мене точно завалять свої".
У перший день вторгнення у полон здається розвідувальний взвод 74 мотострілецької бригади Росії.
Допит полоненого заступника командира розвідувального взводу росіян Костянтина Буйнічева 24 лютого:
Біля Чернігова 24 лютого російські війська зупиняють на лінії Великі Осняки-Седнів – це приблизно 25 кілометрів від міста.
Читайте також
"Думали, що це був ядерний вибух": як росіяни розпочали наступ на Чернігівщину
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
