Річницю деокупації відзначають жителі Яцьківки. 23 вересня 2022 року українські захисники звільнили село, після майже чотирьох місяців під контролем росіян. Що відбувалося під час окупації та як відновлюється село — репортаж Суспільного.
Війна, окупація, смерть
Місцева жителька Валентина лишалась в окупованому селі. Ще до того, як Яцьківку захопили, армія РФ обстрілювала населений пункт. На початку повномасштабного вторгнення російські війська атакували село з авіації, згадує Валентина:
"Все горіло, я вибігла на дорогу і кричу: "Що ти робиш?". Вони мене звісно не чули, але я просила: "вбийте мене". Страшно було, горіло все. Потім 24 квітня (2022 року — ред.), вони вже повністю зайшли і били нас, як хотіли", — згадує жителька Яцьківки.
Під час одного з обстрілів російські війська вбили чоловіка Валентини.
"Він каже: "Йди в підвал, а я буду у дворі". Виходжу з підвалу, а він серед двору лежить в калюжі крові. Для мене це був шок. А похоронити його ніяк, нікому. Я попросила одного чоловіка: поможи тільки на возик погрузити, а я сама яму викопаю. Але знайшлися люди і допомогли мені", — згадує жінка.
Валентина розповідає, окупанти пограбували село, крали з покинутих будинків все що бачили.
"Навіть зруби, будинки, розбирали і везли. Сміттєві ящики везли. Все тягли — все, що хотіли. Меблі, джипи забирали, по селу перегони влаштовували джипами, мопеди. Пральні машини забирали. Все що під руки попадалося, везли, човни, причепи. До нас сюди перші "ДНР" зайшли. Так вони сказали: "Ми терпіли і ви терпіть", — розповіла Валентина.
Серед окупантів, розповідає жінка, були не лише вояки псевдореспубліки
"Буряти були. Пили чорно. Як їдуть та питають: "Баба, вина немає?" Оці ще вузькі очі у них... Навіть якби було вино, не дала б їм. Багато пили", — розповіла жінка.
Звільнення
Коли українська армія почала звільняти землі поблизу Яцьківки, російські окупанти почали тікати. Валентина згадує колону російських танків:
"О 12 годині ночі почали йти танки. Вони йшли з 12 ночі, до шести вечора. Ми не могли дорогу перейти. Мені треба було собаку погодувати через дорогу, я не могла пройти. Але ми не подумали, що то вони тікають", — згадує жінка.
Не знаючи, що невдовзі у село повернуться українські військові, Валентина того дня евакуювалася разом з волонтерами. "Якби я знала, що за два дні зайдуть наші українські військові, я б не поїхала, залишалась би вдома", — нині каже жінка.
"До навали росіян ми жили нормально. Все в нас було і господарство, і по гриби ходили, і підторговували на вулиці. Дуже добре жили. А коли прийшли російські окупанти, зібрали нас: "Ми вам світло зробимо, газ". Одна жінка каже: "У нас все було і світло, і газ. Що ви зробили?"
Коли жінка повернулась додому. Її будинок був зруйнований обстрілами. Наразі вона живе у літній кухні. Каже, грошей та сил на відновлення житла немає.
Руйнування
Її односельчани — Ірина із чоловіком, почали відбудовувати свій будинок власноруч. Поїхали минулого року навесні, перед захопленням села, повернулися після деокупації. Жінка працює медикинею.
Згадує, як жили до вторгнення російських окупантів: "Жили дуже добре, була робота в чоловіка, в мене, не було потреби ні в чому, було спокійне, тихе життя".
В Яцьківці розбитий майже кожен будинок. Російські війська щоденно обстрілювали село. Ірина каже, рятувалися від них в підвалі свого будинку.
"Це тяжко коли твоя дитина хапає тебе і каже: "Мама, ми будемо жити?". А ти не знаєш, що їй відповісти. Дуже складно. Ми не були в окупації, ми цього жаху не бачили", — ділиться Ірина.
Руїни — все що залишилося від будинку батьків Ірини. В нього неодноразово влучали російські снаряди. "У будинок було вкладено дуже багато коштів, труда, любові. Все було гарне, приємне і тепле. На даний час все зруйноване", — розповідає жінка.
Батьківський будинок відновлювати не планують, лише — свій.
Лікарі та люди
Наразі, у Яцьківці відновили роботу лікарі. Фахівці Міжнародного медичного корпусу щодня безкоштовно оглядають місцевих пацієнтів.
"Проводимо такі маніпуляції: кардіограма, глюкоза крові, фізичний огляд пацієнта, надаємо безкоштовно гуманітарні препарати — від цукру, від цукрового діабету та інші", — розповіла сімейна лікарка Анжеліка Осадчук.
Лікарі працюють в селах та селищах Лиманської громади, каже лікарка.
"Хронічні захворювання зараз дуже загострилися, тому що люди пережили стрес і на фоні цього стресу багато захворювань, навіть вперше виявлені зустрічаємо, тому пацієнтів дуже багато, і вони потребують допомоги", — каже Анжеліка.
Щодня лікарі приймають близько десяти пацієнтів.
Лариса Морозова під час окупації з села не виїжджала. Розповідає, російських військових бачила кілька разів. Медичного обслуговування не було.
"Згоріла кухня, сарай і все погоріло. Залишився будинок, даху немає, поправили. Вікна повибивало, двері", — розповіла жителька Яцьківки.
До повномасштабного вторгнення в Яцьківці проживали півтисячі людей, зараз близько ста жителів.
"Спочатку люди повернулися весною. Наразі ніхто не повертається і не виїжджає. Більше повертаються люди пенсійного віку, бо роботи в нас немає, і молодь не хоче повертатися", — каже староста Яцьківського старостинського округу Оксана Чикало.
За рік в селі відновили світло та газопостачання, розповідають місцеві жителі. За словами старости, в селі працюють й комунальники.
"Дорогу у нас підлатали, бо вона взагалі була зруйнована. Починаємо працювати. "Зеленбуд" працює, сміття вивозиться, вигрібається. Більш-менш йдемо до ладу", — додає Оксана Чикало.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
