У мирному житті Євген був професійним фотографом, робив світлини театральних вистав, балетних виступів та концертів. Нині він фотографує війну на перших її позиціях на Донеччині, бо там служить артилеристом Нацгвардії. Історія харків'янина Євгена із позивним "Небо" — у матеріалі Суспільного.
"До війни я був фотограф, як правило я знімав балет, театральні вистави, також моделей для журналів, обкладинок. Все що можна було знімати, все знімав, але найбільше займався театральною зйомкою", — розповідає Євген.
Повномасштабне російське вторгнення зустрів вдома, у Харкові.
"На третій день, почала по Харкову працювати авіація, після цього я вивіз родину на захід України. І коли вони були в безпеці, я вирішив, що треба йти воювати, захищати. В мене був "білий квиток", я ніколи не служив, тим паче не воював, але я нікому не дозволю ображати своїх близьких і рідних", — розповідає Євген.
Щоб потрапити на фронт, каже Євген, тричі приходив у військкомат.
"Коли ми виїхали на захід України, ми приїхали у Тернопіль. Я в Тернополі пішов до військкомату, дуже з ними сварився, але мене не взяли, сказали, що подзвонять. Потім я поїхав до Києва, в Києві теж сказали, що мені подзвонять, мене не взяли до армії. І десь через тиждень, після Тернополя я вже приїхав у Харків і відразу з вокзалу, я пішов до військкомату з речами, вже там учинив скандал і мене прийняли", — згадує нацгвардієць.
Артилерія — одна з пріоритетних цілей російських військ
Євгена направили на службу до Нацгвардії. Після проходження навчання із липня 2022 року він служить на Донеччині.
"Мене на Донеччину перевели як командира гармати, артилериста. Ми працюємо на багато видів зброї, в нас не одна артилерійська система, пушки, гаубиці. Тому моя команда, як правило від шести до десяти людей. Основні люди — це командир гармати, навідник, заряджаючий, комплектувальник снарядів", — розповідає артилерист.
Головне в роботі екіпажа гармати, каже Євген, — це командна злагодженість.
"Ми як сім'я, як рідня, всі друг друга розуміють з півслова і навіть без слів. Кожен знає, що робити. Від цього залежить наше життя. Втрата одного з наших побратимів це для нас дуже велика трагедія, як втратити рідну людину", — ділиться чоловік.
Нині підрозділ Євгена працює на Лиманському та Кремінському напрямку.
"В нас літають БпЛА, дрони-камікадзе, артобстріли та авіація. По нас працюють всі, хто тільки можуть працювати, тому що артилерія вважається однією із пріоритетних цілей росіян", — розказує військовий.
"Тут є відчуття відповідальності, що треба. Треба робити, треба воювати, треба захищати, тому що не можна ображати наших людей: це наша країна, наша земля".
Фотограф на фронті
У перерві між боями, каже Євген, знаходить час для фотографії.
"Насправді, коли більшу частину життя займаєтесь фотографією, це дуже улюблена справа. Фотографую, намагаюсь, коли є щось дуже цікаве, якщо це не шкодить в роботі. Тематика не дуже подобається, але маємо, що маємо. Знімати все одно хочеться", — каже Євген.
Ця війна має закінчитись одним сценарієм, каже боєць.
"На мій погляд, повним розгромом армії РФ, наші кордони 1991 року, залізобетонна стіна 12 метрів і ніколи їх не знати", — каже боєць.
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram
