"Шкірою передбачаю, як буде діяти супротивник". Балух — про політичні плани та життя після полону

"Шкірою передбачаю, як буде діяти супротивник". Балух — про політичні плани та життя після полону

"Шкірою передбачаю, як буде діяти супротивник". Балух — про політичні плани та життя після полону Суспільне

Майже рік минув з історичного моменту, коли з російського полону до України повернулися 35 в'язнів Кремля серед яких був і 49-річний кримчанин Володимир Балух. Як влаштувалося життя в Києві, чим він заробляє та коли повернеться у власний будинок в кримському селі Серебрянка колишній політв'язень, якого окупанти засудили за український прапор, розповів в інтерв'ю кореспондентці Суспільного Олені Блізняковій.

Про прапор та Крим

Перші три асоціації, які вам спадають на думку, коли думаєте про український прапор?

Перша асоціація — на український прапор треба дивитися крізь призму червоно-чорного прапора. Друга асоціація — це постійні суперечки: синьо-жовтий чи жовто-синій. Я сприймаю і такий, і такий варіант державного прапора. І третє, я народився в рік синього кабана. Синього, запам’ятайте. А минулого року, в рік жовтої свині, у мене народився онук Тимофій. Так що в мене ще така родинна асоціація.

А ви бачили онука?

Я ще його не бачив наживо, ніколи не тримав на руках, але це одна з асоціацій моїх щодо українського прапора.

Прапор, який з’явився на вашому будинку в Криму, звідки він?

Це стараннями моєї сусідки, пенсіонерки Любові Йосипівни, яка живе зі мною в одному будинку. Цей прапор з’явився у 2014 році. Вона з пенсії гроші виділила, щоб пофарбувати в кольори державного прапора великий шматок стіни над своєю квартирою. За шість років він, звісно, вицвів, вигорів, і коли я дізнався про цю історію, пообіцяв Любові Йосипівні, що до Дня прапора ми його оновимо.

Я бачив, як в окупованому Криму одразу після окупації, ще навіть референдуму не було, з яким остєрвєнєнієм вони знищували всю українську символіку на будівлях, на державних установах. І буквально на кожному метрі з'являлася їхня символіка.

Імперія це добре розуміє, як важлива символіка, навіть не для виховання, а для викарбовування в пам'яті, в підсвідомості, в поведінці повсякденній — це відбивається на людині. І, знаєте, коли зникає відчуття, коли зникає вся ця атрибутика, чим ти жив до всього цього, вони прибирають зв'язок із твоєю культурою, із твоєю державою, із твоєю мовою. Все те, що тисячі років складалося в генотипі, в українському менталітеті.

Але ж ви не побоялися, взяли український прапор і вивісили у себе над будинком. Навіщо?

Щоб показати, що вони ніхто, що вони нічого не можуть зробити, розумієте, в плані порядності, гідності людської. Що перебороти, перебити це вони не можуть. Коли примушували знімати прапор, я для себе вирішив хай буде, що буде, але власними руками я цього ніколи не зроблю.

Балух народився у 1971 році у Криму, пісня анексії Криму Росією у 2014 відмовився від отримання російського громадянства. У 2016 році був затриманий російськими силовиками в анексованому Криму. 7 вересня 2019 був звільнений, коли Україна і Росія обмінялися полоненими у форматі "35 на 35".

Скільки часу пройшло від моменту, коли ви підняли прапор і його сказали знімати?

Вперше його зірвали, заґратовували мене і до цього, і не один раз, а зірвали вперше 30 квітня 15-го року. Саме в цей день відбувся перший обшук і вони взагалі вигадали, сфабрикували підстави для обшукуПідставою для обшуку стала "заява" про крадіжку запчастин трактора Т-74 у селі Чернишове, яке знаходиться за 30 кілометрах від Серебрянки., виключно для того, щоб зірвати прапор.

Але ж ви розуміли, коли раз за разом його підіймали, що можуть бути наслідки і чим це може закінчитися?

Те, що прийшло тоді в Крим, те, що тепер в Криму відбувається — це абсолютне зло. І будь-яка, це моє переконання, і будь-яка поступка абсолютному злу, вона тільки додає йому якогось азарту, і впевненості у власній силі. Тому будь-яка поступка для мене особисто — це злочин. Я вчинив би злочин стосовно самого себе, якби я якось інакше поступив би.

Балух розповів про політичні плани та життя після полонуСуспільне

А ваші односельці, я так розумію з ваших інтерв'ю, говорили вам, щоб ви знімали прапор?

Я перестав спілкуватись з людьми, в мене пропало бажання з ними спілкуватись. Через те, що люди, багато, хто з людей, відкрили свої справжні обличчя. Коли людина заявляє: ой, наконєц-то, спасібо Путіну, тепер у нас є свобода слова. Якщо ми раніше не могли сказати, що татари — зрадники, а українці — недолугі створіння, які вважають себе за націю, а насправді такої нема.

В мене було розчарування, що люди, яким ти все життя допомагав, раділи окупації. Бо думали, що не будуть знати, де гроші дівати. Як вони відверталися від мене, як від прокаженого. Бо як так? Він не визнає тут Росію. Насправді з усіх односельців, з усіх представників влади — ніхто не прийшов. А зривали паспорт уже руками полісменів, поліцаїв, як я на них казав.

Ваша мама лишилася в Криму. Вона не хоче переїжджати? Чи ви пропонували це їй?

Тут два моменти. По-перше, там могила батька. І все її життя доросле, скажімо так, свідоме життя пройшло там. І по-друге, я живу у квартирі, а мама все життя прожила на землі. І тут саме такий момент, аби не зробити гірше. Я востаннє з нею бачився саме рік тому, коли ми повернулися.

Про життя в Києві та плани на майбутнє

Взагалі, як влаштувалося ваше життя в Києві, майже рік минув? Там ви були фермером, а тут чим займаєтесь? Чи вдоволені новим житлом?

Знаєте, тут якось оцінювати недоречно. В тюрмі я зрозумів таку річ, що в житті не буває константи і в будь-якому випадку, людина може пристосуватись до свого становища. Навіть, перебуваючи в камері, в "одіночкє", в ШИЗО, ти якось звикаєш ти знаходиш якісь речі до яких прив'язуєшся. Наприклад той самий уявний малюнок на облущеній, обдертій стіні камерній. І засинаючи, ти дивишся на цей малюнок, бо в тебе там ціла картина складена. Так само і в повсякденному житті. Хоча насправді, знаєте, я тут так рідко буваю в цій квартирі, я вічно в якихось походах.

Наприклад, я вчора вночі повернувся з Херсонщини, ми там прапор запускали. А одразу після Дня незалежності знов поїду.

Ви не плануєте десь тут зайнятися фермерством?

В Києві точно ні. Я поки що на життя ніяким чином не заробляю, у нас була допомога ось ця разова, яку нам виділяли, і я поки ще ей місяць стипендію Лук'яненкаДержавна стипендія імені Левка Лук’яненка призначається у розмірі трьох прожиткових мінімумів (прожитковий мінімум станом на серпень 2020 року - 2197 грн) щомісячно для українських громадян, що незаконно затримані та утримуються Російською Федерацією чи окупаційною адміністрацією РФ. отримую.

Ви доволі часто відвідуєте різноманітні акції, які відбуваються, зокрема, в Києві. Чи пам'ятаєте, яка була перша і чому вирішили піти?

Перша акція була на Майдані проти "формули Штайнмайєра". А ні, трошки раніше. Перша була на день Революції гідності, в листопаді.

Це два місяці пройшло від вашого повернення. Ви на той момент уже вирішили, що треба долучатися?

Звісно, я там і бачив багатьох з наших, кого повернули. Знаєте, пройти отакий шлях, з Криму до Києва через пів Росії, і ти бачиш, що відбувається відкат від того всього, що ти вкладав, коли прапор вивішував... В мене ж прапор з'явився не в той момент, коли Крим був окупований, а в грудні 2013-го, коли почалися активні дії на Майдані, почалась Революція гідності і саме на знак солідарності із людьми. Я не міг фізично долучитись, приїхати в Київ, тому так, як міг, підтримував. І це притягувало в тому числі людей. Бо вже коли відбувся псевдореферендум багато людей проїжджали повз мій будинок, що стоїть десь метрів 150 від дороги, розвертались і під'їжджали, щоб потиснути мені руку.

Вам пропонували вступати в політичні партії?

Так, пропонували. Я зараз на стадії, що швидше за все так, відбудеться. Конкретики не скажу. От, коли я буду вже впевнений, тоді я на це питання дам відповідь. Вдасться мені чи ні, але принаймні я буду шкодувати про те, що зробив, ніж про те, що міг зробити, але не зробив.

Я не прошу називати партію, але це буде участь у місцевих виборах 25 жовтня?

Сподіваюсь, що так.

Ви звертались до президента і говорили, що звільнених політв'язнів треба долучити до обмінного процесу. Чи ви маєте якісь напрацювання чи чому вони мають бути залучені?

Коли щось недобре і неправильне відбувається, завжди це завуальовують у перемовини високого рівня. Не такий вже й високий рівень, коли Білорусь виступає посередником на перемовинах між двома країнами, що воюють. Це було б за честь, якби хоч один зі звільнених політв'язнів брав там участь. Кожен, хто пройшов крізь усю цю їхню каральну систему, шкірою передбачає, як буде в цій чи іншій ситуації діяти цей супротивник, щоб свої інтереси якось продавити.

Якби вам запропонували долучитися зараз, ви б погодилися?

Хіба що в ролі наглядача над Кравчуком, над Фокіним, над Єрмаком. Щоб я слідкував, що вони роблять і говорять, я б долучився. Корона б не спала з голови.

Ви листуєтеся з тими людьми, яких ще не поміняли, які ще перебувають в полоні?

Знаєте, якщо відверто, то мені важко. Я от з Сашком ШумковимПолітичний в’язень Кремля херсонець Олександр Шумков. В грудні 2018 року Севський суд Брянської області РФ засудив його до чотирьох років колонії загального режиму, наразі знаходиться у СІЗО у м. Брянськ. сидів поруч там, можна сказати, за стінкою, ми там спілкувалися, коли могли, якось допомагали один одному. І зараз Сашко сидить і ще чотири місяці йому щонайменше сидіти. І я чесно скажу, я дуже вдячний всім, хто писав мені туди, коли я перебував за ґратами, а от відверто, сам не знаю, що йому написати. Бо я був в його шкурі, у мене є психологічний бар'єр.

Якщо ви завтра дізнаєтесь, що все, Крим уже український, чи ви туди повернетесь?

Як тільки зрозумію, що момент звільнення Криму настав, якщо мене навіть не візьмуть ніде, буду сидіти в Каланчаку, щоб сісти в перший танк і на першому ж танку в'їхати. Я впевнений, що так воно й буде.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди