У День Незалежності України, у широкий прокат виходить пригодницько-історичний фільм "Довбуш".
Напередодні, під час допрем’єрного показу у Луцьку Суспільне поспілкувалося із режисером стрічки Олесем Саніним. Він розповів про те, як знімали фільм, які історичні джерела досліджував, про героїв картини та команду, яка працювала над нею. Багато хто з команди зараз у лавах Збройних сил боронить Україну, каже режисер, дехто загинув, тому цю стрічку присвячує їм теж.
– Про що фільм "Довбуш"?
Це фільм – не документ, це картина – не класичний байопік.Байопік – біографічний фільм Хоча багато відомо документів, як вважають історики, де описаний прототип легендарного персонажа, якого ми називаємо Олекса Довбуш. Є документи та історики так вважають, що справжнє ім’я було Олексій Довбощук, який народився 1700-го року, і був вбитий 24 серпня 1745 року. Про це є документи. Але мій фільм – це історія-легенда, це історія про те, як я прочитав історію про Олексу Довбуша.
– Якими науковими джерелами користувалися, коли створювали фільм "Довбуш"?
Це роботи Володимира Винниченка, який цим цікавився, нашого першого президента. Найяскравіша робота, точна історично з усіма документами це – Володимир Грабовецький, академік історії. Він все життя досліджував опришків, це його заслуга, бо знайдені документи зі Львова, Франківська, Кракова. В нас теж знайшли багато документів, пов’язаних з цією постаттю. Думаю, для багатьох істориків буде маленьким відкриттям.
– Яким у фільмі постає Олекса Довбуш?
Війна тривала з 2013-го року і, звичайно, це впливало на мене, на мої погляди, на корекцію сценарію, на персонажа, на Олексу Довбуша, про якого я розповідав, як про того, хто хотів простого людського життя, і тільки обставини заставили його взяти у руки зброю, захищати батьківщину, встати за власну волю і за ним пішли люди. Він не хотів бути героєм, так само як тисячі людей, які були артистами, художниками, вчителями, лікарями, журналістами, які взяли в руки зброю і пішли захищати те, що вони люблять – волю, державу в якій ми зараз живемо.
– Скільки часу працювали над фільмом?
19 серпня в нас було п'ять років, як почався перший знімальний день. До цього я два роки працював над підготовкою знімальної групи, і ще п'ять років над початком сценарію. Фактично робота над фільмом була майже десять років.
Фільм повністю був закінчений до повномасштабного вторгнення. Далі ми робили постпродакшн, озвучення, колір, світло, частину знімальної групи ми евакуйовували для того, щоб закінчити роботу у Франківськ, Львів. У Луцьку деякі роботи я робив, але фільм не змінився. Змінився час і місце, в якому ми живемо. І очевидно, що меседжі, які є у фільмі, діалоги та сам сценарій, він був актуальний для мене тоді, я не сподівався, що він стане настільки актуальним сьогодні.
– Наскільки у фільмі дотримана достовірність фактів та подій?
Ми повторювали буквально музейні речі – натільні хрести, череси, деталі одягу, костюмів, декорації. В нас копія музейної карети. В нас були деякі речі, які привозились з музею, була про це спеціальна домовленість, вони на майданчик приїжджали на інкасаторській машині, бували в кадрі і так само відправлялись назад.
Але ми ще сканували багато речей 3-D сканером, вже тоді була доступна ця технологія і нам допомагали фахівці, які робили колекцію Пінзеля. Прикраси, зброї багато зробили, це серйозні музейні репліки та в нас багато музейних фахівців, реставраторів, які декорації будували, тому що їм було це цікаво. За цю частину я абсолютно ручаюсь.
– Кого з акторів запросили взяти участь у зніманні?
Ті, хто стежать за моєю творчістю, знають, що я багато до фільмів запрошую своїх друзів. От там Сергій Жадан знімався, він мій друг, я його запросив у свою минулу картину "Поводир", в нього був маленький епізод там. Зокрема, в "Довбуші" багато знялось моїх друзів. Наприклад, Артем Федецький, ми давно друзі, він завжди для мене був справжнім гладіатором, справжнім опришком. І коли мені треба було ще додаткові персонажі, я подзвонив, прийди, поможеш, буде цікаво. І коли такі люди з’являються на знімальному майданчику, група оживає. В той самий день з’явився Мілевський Артем.
Ще ви у фільмі побачите Віталія Марківа, це нацгвардієць, якому дали 30 років за начебто вбивство журналістів, його виправдали, він повернувся і знову пішов у нацгвардію. Тільки що прислав з окопу, що не буде завтра в Києві. У фільмі є Всеволод Стеблюк, це легендарний військовий лікар, він і грає військового хірурга, це лишилось може 30-40 секунд, він там робить операцію, як військовий хірург того часу. Ми спеціально виготовили хірургічні інструменти того часу.
– Зі знімальною групою постійно працюєте з однією і тією ж?
Оператор-постановник зараз в ЗСУ, на жаль, він не зміг в рідне місто приїхати. Сергій Михальчук, який тут жив, народився, не зміг поїхати, не відпустили його з армії, можливо, він зможе 24 серпня. Він зараз в гарячій дуже точці.
В нас на передовій зараз знаходиться Олег Шульга, який грає одного з опришків в головній ролі, в нас зайняті на війні майже всі піротехніки, всі каскадери. В нас в картині п’ятеро загиблих: художник, головний піротехнік картини, актори, які знімалися, і учора прийшло мені повідомлення ще один каскадер загинув. Служить багато і хлопців, і дівчат, тому картину присвячуємо їм. У фільмі в фінальних титрах не буде рамочок на цих людей. Коли ми знімали, вони були живі, ми були щасливі, фактично картина є пам’ять тій справі, яку вони робили!
Термінові новини читайте в Telegram та Viber Суспільного Луцьк.
