З перших днів повномасштабної війни вони допомагали евакуюватись людям. Нині ж — ліквідовують наслідки російських обстрілів у прифронтових населених пунктах Запорізької області.
Про рятувальників, які працюють в селищі Степногірськ, — читайте у матеріалі Суспільного.
Начальник пожежної частини селища Степногірськ Андрій Баранов розповідає, що на початку великої війни займалися евакуацією цивільних з тимчасово окупованих територій:
"Село Кам’янське — це наш район виїзду. І коли було взірвано міст на трасі Харків – Сімферополь, то дорогою неможливо було проїхати. І ми її пристосували вже під евакуацію цивільного населення".
Під час роботи на так званій “Дорозі життя”, через яку евакуювали людей, чи не щодня потрапляли під російські обстріли, згадує командир відділення пожежної частини Роман Пономарьов:
"Ми потрапляли не тільки під танчик, а і вертольоти, міномети. Ми бачили там все. Але коли ти тягнеш машину чи автобус з людьми, ти ж не будеш кидати. Ти розумієш, що тобі треба перетягнути, бо позаду стоїть ще колона. Було багато випадків, що по нас намагались..."
Торік у грудні військові РФ заблокували виїзд з Василівки, та роботи в рятувальників не зменшилося, каже Андрій Баранов:
"25-го грудня 2022-го в нас був останній виїзд на село Кам’янське, бо з того часу “Дорога життя” перекрита і цивільні машини там не їздять. Зараз більше пожеж виникає саме на відкритій місцевості або цивільні будинки після обстрілів".
Неодноразово доводилося гасити пожежі після обстрілів і Роману Понамарьову:
"Тяжко. Ви погляньте скільки в нас домівок зруйновано. Це тяжко. У мене в квартирі побиті уламками вікна. У Кам’янському, в моєї жінки там родичі, яких я вивозив, 90% хат немає. Все побито. І я бачив, як люди наживали все це. Дід пережив одну війну та потрапив на іншу. Це дуже тяжко. А його хати вже немає. Я сам виїжджав на цю хату три рази, сам гасив її".
Допомагали рятувальники і з облаштуванням укриттів цивільному населенню. Таке зробили і для себе, глибиною близько шести метрів, розповідає Роман Пономарьов:
"Це колись був під воду резервуар. Ми його виявили тут, коли наводили порядки і переробили під бомбосховище. Це все зробили ми: копали, проривали, викладали".
В укритті є інтернет та засоби зв’язку, аби під час відключення світла оперативно реагувати на виклики, каже Роман Пономарьов:
"Тут в будь-яку хвилину можуть бути обстріли. Зараз тихо, а через секунду — прилетіло. Ми тут постійно в стані тривоги та очікування".
Та попри втому та небезпеку, рятувальники не втрачають оптимізму. Володимир Бабиченко показує картину, яку намалювала його дружина. Каже, що цей бойовий кіт покращує настрій усім:"Був у нас один виїзд, де ми врятували маленьке кошеня, і є фотокартка. З цієї фотокартки потім жінка малювала картину".
