У Дніпрі під загрозою закриття єдиний притулок для жінок, які постраждали від домашнього насильства — шелтер "Нова Я". Зараз борг за комунальні послуги складає 27600 гривень. Якщо громадська організація не знайде фінансування, мешканцям притулку доведеться шукати нове житло. Зараз у притулку проживає 6 жінок та 7 дітей. Старша інспекторка управління патрульної поліції в області Ганна Мотренко каже, що в середньому за тиждень на гарячу лінію патрульної поліції надходить приблизно 300 викликів із приводу домашнього насилля.
Наталія втекла від чоловіка з Кам'янського, 10 місяців живе у притулку із двома дітьми. Має дніпровську реєстрацію, але у Дніпрі не змогла знайти допомогу. Каже, що перш ніж потрапити до притулку, три дні жила на вокзалі. Наталія розповідає, що тут усі як родина, допомагають одна одній із дітьми. Якщо притулок закриють, за її словами, їй нікуди йти. Згадує як тікала від чоловіка, якого називає агресором.
"Це була остання крапка відчаю. Він бив мене цілу добу. Я реально усвідомлювала: він мене вб'є, а якось потрібно вижити заради дітей. І в цей момент, я вважаю, що, мабуть, вищі сили мене почули. Він вирішив вийти за черговою пляшкою горілки. І до цього він завжди брав мене з собою, для того щоб я не могла втекти. А тут він пішов сам, і я у чому була, в тому і побігла — у халаті, капцях встигла молодшу дитину одягти. Коли ми потрапили до притулку, це було пізно ввечері, нас нагодували, з нами одразу почав працювати психолог, дали нам усі необхідні речі, бо в нас не було нічого", — розповідає Наталія.
Психологиня Тетяна Павлова каже, що більшість жінок не можуть покинути чоловіків, які їх б'ють, тому що відчувають себе винними, що не зможуть забезпечити дітей самотужки, що суспільство буде засуджувати.
"На жаль, над відчуттям провини та страхом доводиться працювати довго, бо жінки, звичайно, з величезним почуттям провини перед дітьми, бо не знають, що вони зможуть дати дітям. Але для дитини надважливе — це щастя його матусі", — говорить Тетяна Павлова.
Людмила Коломоєць каже, що зараз притулок має заборгованість за комунальні платежі. Допомоги не вистачає, а міськрада за законом не має права фінансувати громадську організацію напряму.
"Сьогодні борг складає 27600 гривень. Це оренда, частина електроенергії, частина води. Ми живемо у режимі економії, електроенергії витрачається багато, усе електричне: плита, бойлер та пральна машина. Самі розумієте, 14 осіб, більшість — діти. Прання два-три рази на день. Мені не треба просто грошей, я готова цей шелтер віддати у комунальний заклад для того, щоб було фінансування у правовому полі, щоб міськрада могла фінансувати. Бо міськрада не може фінансувати громадську організацію напряму — це не законно. Але є полтавська модель, я ознайомила керівництво департаменту. В Полтаві програму внесли у міський бюджет та напряму фінансують послуги. Тобто, по суті місто закупало послугу", — каже Людила Коломоєць.
Наразі ми надіслали запит до департаменту гуманітарної політики, щоб дізатися, чи можливо впровадити таку ж систему у Дніпрі, та чекаємо на відповідь.
