Селище Угроїди Краснопільської громади розташоване на прикордонні з Росією. Нині тут проживає понад дві тисячі людей. Як рятуються від періодичних ворожих обстрілів і чи збираються виїжджати у більш безпечні місця, дізнавались кореспонденти Суспільного.
Внаслідок одного з обстрілів наприкінці липня у селищі було пошкоджено понад два десятки домогосподарств. Кілька будинків напівзруйновані, в інших уламками снарядів побиті вікна, двері, дахи та господарчі споруди. Тоді одна людина загинула, ще кілька отримали поранення.
В одному з будинків разом зі своїм чоловіком живе Валентина — донька Раїси Тихонівни. Жінка розповідає: один зі снарядів поцілив у їхній будинок, інший розірвався на подвір’ї в той момент, коли донька поверталась з городу. "Все летіло ось сюди. І вона тільки двері відкрила і її там звалило відразу. І дірки такі. Тут би, не дай Боже, цей чи цей уламок попав, то насмерть би вбив відразу. І її тут і звалило біля дверей”, - розповіла Раїса Мурза.
На крики про допомогу прибігли сусіди та односельці Валентини. Поранену жінку відвезли в лікарню. Про те, що з донькою трапилось лихо, Раїса Тихонівна дізналась від сусідки та сина. Сама жінка живе за кілька дворів від доньки і під час обстрілу ховалась у погребі.
“Кажу: то чого ж ви мені не сказали? А син каже: та тобі краще не бачити було такого, бо і кишки видні були і нога перебита, теліпалася на шкурці. Ото таке. Ну шо, на Суми відразу повезли. І ще і в “песику” був уламок. У голові. Витягти, три сантиметри. Він, видно, під шкірою пішов, що сильно не зачепило. Лікар каже: ти, дитино, в сорочці родилася (схлипує, - прим. ред.)”, - розповіла пані Раїса.
Понівечило й будинок та господарські приміщення, розказала Раїса Тихонівна: "Кладовка тут була. І воно отак: згори і вниз сюди поцілило. І ото цією хвилею дах знесло й побило. І сарай весь розкритий. І кухня побита вся. Це поприбирали. Нема жодного вінка. Не залишилось”.
Нині хату, за допомогою односельців та благодійників трохи підлатали, а донька Раїси Тихонівни й досі в лікарні. “Ногу скрутили, не відрізали. Скрутили, на болтах, будуть робити операцію, як трохи загоїться ця рана (показує на живіт, - прим. ред.). Бо дуже кишки були поранені: їх позшивали і вона тиждень лежала і води навіть не пила. Ото капали — і все. А тоді вже почали дозволяти потрошку їсти. Але лежить поки, не встає”, - розповіла про доньку жінка.
Жити під обстрілами страшно, каже Раїса Тихонівна, та виїжджати не планує. “Як почали стріляти, то бігають усі, у погребах ховаються. Кожен боїться. Як є кому куди — їдуть. Але то, в основному, молодь поїхали. А так, усі по місцях. Ховаємось та й усе. Та прислухаємось кожну хвилину, що ось-ось щось, та й прилетить. Будь вони неладні! У них, мабуть, немає сердець людських: або кам’яне, або льодяне серце, що вони таке роблять”, - вважає жінка.
Сусідні домогосподарства теж пошкодило, розказала Раїса Тихонівна. В одному з них мешкали брат із сестрою. Їх також поранило уламками, і нині вони перебувають у лікарні.
А в будинку навпроти поранило чоловіка. Згадує, як це було Тамара Сіра, яка мешкає по сусідству: "Вікна всі повилітали і чоловіка поранило, у погріб біг і поранило, лежить у лікарні. А вона — їй нічого. Вони зараз у Краснопіллі мешкають, бо тут же ніяк жити. І в нас же два вікна там вилетіло теж. Одне засклили старим, а друге плівкою обкутали і все”.
Від ворожих обстрілів Тамара Микитівна з чоловіком теж ховаються у погребі. Виїжджати у більш безпечне місце теж не планують. "Та куди ж виїхати, як в мене сліпий чоловік, куди я з ним поїду? Отож і тягаю його в погреб, як почнуть стукати, то й тягаю. І діти ж тут, куди виїжджати? Нікуди виїжджати. Страшно, а живемо. Шо ж робити", - розказала жінка.
Нині в селищі Угроїди проживає понад дві тисячі мешканців. Близько двох сотень дітей, зареєстрованих у місцевому ліцеї, минулоріч навчались онлайн. Як буде в наступному навчальному році — ще не вирішили, розповіла тимчасово виконуюча обов’язки директорки Світлана Бобиль.
“Ще у нас не було педради, не було обговорень таких, але я думаю, що кожен з наших вчителів цією думкою переймається. Якщо ти відповідальний за 20 чи 30 дітей у класі, то це дуже велика відповідальність і я не говорю за всіх, особисто за себе: це дуже велика відповідальність і я абсолютно за дистанційне навчання, тому що в таких умовах офлайн (качає головою, що ні, - прим. ред.)".
Краснопільську громаду, до якої входить селище Угроїди останні кілька місяців російські війська обстрілюють у посиленому режимі. Вбивають і травмують людей, гатять по критичній інфраструктурі, розповів заступник голови громади Василь Лавриненко.
"Найбільше зазнало пошкодження електрозабезпечення. І на даний час є ще такі села, в яких і досі не відновили електропостачання. У зв’язку з тим, що доїхати й виконати ремонтні роботи працівники не можуть з-за систематичних обстрілів”, - розповів чоловік.
Щодо евакуації з прикордонних сіл — тут процес налагоджений, сказав Василь Лавриненко. Проте бажаючих залишити своє домогосподарство і виїхати небагато. А ті, хто виїхав, не втрачають надії на повернення: "Всі щиро вірять в нашу перемогу, в наші Збройні Сили і не втрачають надії повернутись назад, до себе в село".
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
