30-річний капітан медичної служби із Житомира Андрій Найман, який працював у Маріуполі, п'ятнадцятий місяць перебуває у російському полоні, а його рідні звертаються в усі інстанції, щоб домогтися його звільнення. Про це Суспільному розповіла тітка лікаря Людмила Свобода.
За її словами, у полон до російських військових Андрій потрапив 18 травня 2022 року із маріупольської "Азовсталі", де лікував військових і цивільних, які з першого дня повномасштабного вторгнення армії РФ стали заручниками блокади жителів міста російськими військами.
"Я пам’ятаю той день. Завод бомбили зі всього з чого тільки можна було та звідусіль – із моря, з неба, із суші. Коли Андрій потрапив у полон, було дуже страшно. Але тепер я розумію: якби вони там ще на деякий час залишилися, їх би всіх убили. І їх би просто не було", – каже Людмила Свобода.
В "Азовсталі" Андрій Найман перебував два місяці. Опинився там після того, як Маріупольський військовий шпиталь, в якому він працював до повномасштабного вторгнення росіян, зруйнував авіаудар.
"Це було 16 березня минулого року. Будівлю лікувальної установи знищили російські військові, і працівники разом із пацієнтами евакуювалися. Тепер я знаю, що тоді вони розділилися на дві групи. Одна вирушила на металургійний комбінат імені Ілліча, інша – на "Азовсталь", – говорить жінка.
Про те, що Андрій на території "Азовсталі", Людмила Свобода дізналася не відразу.
"Мені особисто Андрій не розповідав, де він. Я випадково побачила відеосюжет на одному із українських каналів та впізнала його. У сюжеті йшлося про те, як під постійними авіаударами, артилерійськими обстрілами та штурмами російських військ лікарі надають допомогу усім, хто там опинився", – розповідає тітка військового лікаря.
У сюжеті Андрій, зокрема, казав, що всі, хто перебував в "Азовсталі", – були у повній блокаді та ізоляції, через що лікарі не могли надати їм медичну допомогу у повному обсязі, а лише з урахуванням тих можливостей, які були, та попри це, вони вдень і вночі докладали всіх зусиль, каже Людмила Свобода.
Жінка пригадує, що була шокована після того, як побачила цей сюжет. Бо на той момент дружина Андрія Ольга була вагітною. Каже, вона довго вагалася, чи розповідати їй про це – щоб не засмутити. Та виявилося, що дружина Андрія теж бачила цей сюжет і також довго тримала у таємниці – боялася про це комусь розповідати
"Ми обидві за нього дуже хвилювалися. Андрій Ользі чоловік, а мені – син, рідна дитина. Він змалку залишився без батьків, тому зростав у нашій родині. Я його тітка і хрещена, але де-факто замінила йому рідну маму", – розповідає Людмила Свобода.
У квітні 2022 року в Андрія народився первісток. Тітка пригадує: у день, коли малюка хрестили, Андрій зателефонував дружині. А потім говорив і з нею.
"Ми спілкувалися за допомогою відеочату, тому я бачила, з якою синівською любов’ю він на мене дивиться, у кожну рисочку обличчя вдивляється. Я постійно про це тепер згадую. А після цього надіслав мені невелике відео, в якому повідомив, що в нього все добре, він тримається, і нас просив триматися", – говорить тітка полоненого військового лікаря.
Згодом Людмила Свобода випадково натрапила на ще одне відео, на якому, за її словами, Андрій, перебуваючи у полоні на десятому місяці, розповідав, що не зламався і не здався, а до останнього готовий виконувати свій лікарський обов’язок.
"А по-іншому і бути і не могло. Лікарська справа для Андрія – вимріяна з дитинства професія. Він закінчив Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, а потім – Українську військово-медичну академію. За розподілом потрапив у Маріупольський госпіталь, де спочатку працював завідувачем неврологічного відділення, а після повномасштабного російського вторгнення – надавав медичну допомогу пораненим українським воїнам", – каже Людмила.
Увесь час, поки Андрій перебуває у полоні, тітка та дружина стежать за новинами, шукають його на всіх ресурсах. Зі слів тітки, одного разу вони побачили Андрія на відео, де він звідкись виходив і сідав в автобус.
Найстрашнішим моментом за весь цей період для жінок був теракт в Оленівці. Адже, каже Людмила, вони тоді не знали, де саме перебував Андрій.
"Оленівська колонія на окупованій росіянами території – це не лікарня, куди ти можеш зателефонувати і запитати, чи є у вас такий-то хворий, чи немає. Або ти не зателефонуєш у поліцію. Тобто я розумію, що моя дитина могла бути там, де теракт. Є світлини, на яких видно обгорілі тіла, руки, ноги, кров, людей, обпечених вогнем та прикутих до ліжка. Ви розумієте – це дуже страшно. Але ввечері, дякувати Богові, Олі зателефонували і сказали, що наш Андрій живий", – пригадала тітка полоненого лікаря.
Людмила Свобода говорить, що наразі спілкуватися з Андрієм немає можливості. Вся інформація про нього надходить через тих, хто повертається із російського полону.
"Він тримається, має можливість читати, спілкується з людьми. Він завжди вмів, коли потрібно, бути сам. Займав свою голову і думки. Але нам його не вистачає, і ми за ним дуже сумуємо", – каже жінка.
За словами Людмили Свободи, родини українських лікарів, які потрапили у полон, об’єдналися у спільноту, щоб повернути своїх рідних із неволі. Вони звертаються до всіх інстанцій, виходять на акції, щоб так привертати увагу світу до цієї теми. Жінка каже, що військові лікарі не носять зброї, але на війні вони цілодобово. Бо для них війна – це подолання смерті заради життя.
"Я – мама військовополоненого лікаря. Звертаюся до всіх, від кого залежить доля і воля моєї дитини та інших військових полонених медиків. Згляньтеся і допоможіть повернути їх додому", – каже Людмила Свобода – тітка українського лікаря із Житомира, який більш як чотирнадцять місяців поспіль перебуває у російській неволі.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
