Британський уряд дозволив підсанкційним російським олігархам витрачати сотні тисяч доларів на "базові потреби", серед яких опинились послуги приватних кухарів, шоферів та домробітниць.
Про це пише The New York Times із посиланням на отримані документи та власні джерела.
Як зазначає видання, винятки, відомі як ліцензії, є свідченням того, наскільки хиткою є нова система фінансових санкцій Сполученого Королівства, створена після Brexit. За даними журналістів, у деяких випадках олігархам дозволялося витрачати на життя понад 1 мільйон доларів на рік. В інших випадках чиновникам довелося відмовитися від кримінальних розслідувань та скасувати санкції після судових баталій.
Зокрема, згідно з документами, з якими ознайомились журналісти The New York Times, та свідченнями людей, безпосередньо дотичних до практики видачі ліцензій, російський олігарх Михайло Фрідман у перший рік війни Росії проти України отримав ліцензію на оплату праці 19 співробітників, включаючи водіїв, приватних кухарів, домробітниць і різноробочих. Розмір виплати становив 300 000 фунтів (майже 400 000 доларів) приблизно за десять місяців. Фрідман також отримував щомісячну допомогу у розмірі близько 7000 фунтів стерлінгів для покриття основних потреб своєї сім'ї.
При цьому британські чиновники ухвалили для його колишнього ділового партнера Петра Авена щомісячну допомогу у розмірі 60 000 фунтів стерлінгів (майже 80 тисяч доларів). Більшість із них дісталася охоронній компанії, що належить фінансовому менеджеру Авена, щодо якого ведеться розслідування за фактом потенційної допомоги бізнесмену в ухиленні від санкцій. Незрозуміло, які перевірки проводив уряд перед тим, як схвалити угоди, наголошує видання.
"Колишні ділові партнери входять до переліку кількох росіян, щодо яких після війни були публічно введені санкції, однак потім ці обмеження були таємно ослаблені. Згідно з офіційними даними, опублікованими The New York Times, минулого року Міністерство фінансів Великобританії видало не менше 82 ліцензій, і багато інших заявок перебувають на розгляді", — йдеться у публікації.
При цьому співробітники правоохоронних органів, які займаються потенційними злочинними порушеннями фінансового "чорного списку", іноді висловлюють розчарування через ці рішення та систему ліцензування, які, на їхню думку, підривають санкції. Зокрема, чиновники казначейства дозволили Петру Авену, витратити понад 1 мільйон фунтів стерлінгів у той час, які він був технічно відрізаним від британської економіки. Водночас правоохоронці перевіряли його на можливе ухилення від санкцій та торік провели обшуки у його заміському особняку, зауважує The New York Times.
Деякі співрозмовники видання, які докладно описали роботу системи ліцензій, зробили це на умовах анонімності через конфіденційність переданої інформації. Представник Міністерства фінансів Великої Британії відмовився коментувати конкретні випадки, але запевнив, що ліцензії були видані для здійснення платежів за "основні потреби", додавши, що вони "суворо контролюються". При цьому представник Національного агентства з боротьби зі злочинністю заявив, що коментувати це недоцільно, оскільки воно веде розслідування щодо Авена та Фрідмана.
Ліцензії є частиною санкційних систем у всьому світі, у тому числі в США, зазначають автори публікації. Але в той час, як Вашингтон зазвичай видає ліцензії з гуманітарних міркувань або для покриття основних витрат на проживання та оплату юридичних послуг, британські критерії ширші.
"Серед міркувань, згідно з інтерв'ю з юристами та колишніми чиновниками казначейства, є питання про те, чи збереже ліцензія приплив грошей в економіку. У нещодавньому урядовому звіті йдеться, що ліцензії "видаються для захисту індивідуальних потреб та потреб бізнесу у Великій Британії", — зауважують журналісти.
