У Полтаві 27 липня попрощалися з Іваном Павловим, Анатолієм Срібним і Павлом Обіходом, які захищали Україну від російського вторгнення. Солдати проживали в обласному центрі, а загинули на Донеччині, повідомив начальник групи морально-психологічного забезпечення міського терцентру комплектування Сергій Шкурупій.
Близько 10:00 біля Свято-Успенського собору ПЦУ розпочали відспівувати бійців із Полтави, полеглих на війні.
50-річний солдат Іван Павлов загинув 12 липня біля села Красногорівка на Донеччині. Чоловік був стрільцем, повідомив Суспільному начальник групи морально-психологічного забезпечення міського терцентру комплектування Сергій Шкурупій.
Знайомий Сергій Порохін Суспільному розповів, що Іван Павлов на війну пішов добровольцем:
"Залишилась мама в нього старенька, брат молодший. Людина проста була, порозмовляти, він добрий був ІТ-вець, розбирався, допомагав мені. Приїжджав, йому робили операцію на коліні. Побув десять днів на лікарняному і знов же в частину поїхав".
12 липня також біля Красногорівки поліг і 45-річний солдат Павло Обіход. На війні він був кулеметником стрілецького взводу. У Павла лишився батько, брат, дружина, двоє дітей та онук, розповіла Суспільному знайома бійця Лариса Козік.
"Народився в Харкові, батьки були студентами, я дуже добре знала його батьків. Веселий хлопчик, він рано залишився без мами, дуже рано, ще маленьким. Батько виховував його і його молодшого братика. Навчався у нашому техуніверситеті (нині "Полтавська Політехніка" – ред.). Працював, наскільки я знаю, екологом на заводі. Це була дуже добра, порядна людина, віддана", – пригадала про бійця Лариса Козік.
Прощалися 27 липня і з 46-річним солдатом Анатолієм Срібним. Він помер 14 липня у лікарні в Дніпрі від поранень, які отримав 8 червня біля міста Бахмут на Донеччині. Чоловік був навідником аеромобільного батальйону, повідомив представник терцентру комплектування Сергій Шкурупій.
Із дитинства була знайома із Анатолієм полтавка Ольга Ромодан. Їхні родини, каже, мешкали поруч.
У воїна лишився старший брат, каже Ольга Ромодан:
"Я пам’ятаю: ми стояли у чергах за ковбасою, за маслом, Толя завжди перший займав на всіх (чергу – ред.). Я його пам’ятаю таким завжди веселим, життєрадісним, він дуже мамі допомагав. Несе цибулю мішками, картоплю мішками додому несе, щоб мамі заготовка була, щоб вона на базар не ходила, важкі речі не тягала. Він дуже піклувався про маму".
Поховали бійців на Затуринському кладовищі біля обласного центру.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
