Як людям після 50 років завести власний блог на YouTube, вірити в себе та насолоджуватися життям? Про це в ефірі Українського радіо розповіла відеоблогерка Ніна Дрозд. Вона ламає стереотипи про вік та мотивує молодших, ровесників та старших не боятися нового та завжди вчитися. Ділимося історією Ніни.
"Соромно самій не вчитися"
До нової мене мене привів онук. У 47 років я залишила свою роботу в податковій інспекції, де була керівницею відділу консультації. Народився онук, його батьки працювали, тому я вирішила трохи їм допомогти. Думала, що це буде всього на рік, а потім повернуся до роботи, проте дитина хворіла і я так захопилася цим малям, що сказала, "давайте ще трошки".
Мені було цікаво спостерігати, як підростав онук, він вносив в моє життя щось нове. Коли йому було чотири він почав вчити англійську мову й смикати мене, а я зі своєю шкільною німецькою нічим не могла допомогти.
Онук приніс мені книжку англійською, і я вкотре відмовилася її читати, оскільки нічого не розумію. "Бабусю, соромно мене змушувати, а самій не вчитися", – сказав він мені й це стало поворотним моментом. Я таки спробувала.
Мені захотілося знайти в Україні ровесників, які роблять те саме (навчаються новому попри свій вік, – ред.). На жаль, цілий рік я ходила по різних курсах і не знаходила їх. Я знайшла ровесників онлайн, але вони були в Ізраїлі, в Канаді, в Казахстані, але не в Україні. Навіть пішла на Євробачення 2017 для того, щоб пробувати себе як волонтерка й випробувати свої знання англійської мови, мені вже було 54. Такий досвід додав мені впевненості в собі, я зрозуміла, що на правильному шляху, бо молодь казала – "круто".
Пізніше доля знову привела мене до дорослих людей. Є у нас така благодійна організація "Життєлюб" і я якимось чином запропонувала себе в ролі вчителя-ментора чи волонтера, який буде ділитися своїми знаннями з англійської.
"Пробуйте, у вас теж вийде"
Мені так раптом захотілося комусь ще сказати: "пробуйте, у вас теж вийде". Це був поштовх, коли до мене прийшли і 80, і 70, і 65-річні. Ми досі навчаємося з групкою з семи людей. В "Життєлюбі" я побачила, що люди і танцюють, і спортом займаються, і мені так захотілося, щоб такі як я зрозуміли – людей, які продовжують навчатися й відкриті до нового навіть попри вік, багато.
Під впливом дітей, я написала заяву і звільнилася з податкової. Паралельно почала ходити на якісь заходи, писати в Facebook про цих людей.
Коли діти запитали, що я хочу робити, то сказала, що хочу знімати, наприклад, уроки англійської або ж те, як я готую здорові страви. Вони кажуть: "то що ти хочеш бути блогеркою?" Я насправді не хотіла, але діти мені сказали, що для дорослої аудиторії в YouTube немає контенту.
"Що жити минулим?"
Назву для каналу на YouTube "Бабушка 2.0" мені допомогли вигадати. Зараз я хочу, щоб якомога більше людей змінили погляд на себе і на свій вік. Хтось же в нас заклав це "я боюся". Коли я запропонувала дівчатам у Facebook, вже ставши блогеркою, кататися на самокаті, деякі мені відповіли "а що мій сусід скаже?"
Це в нас закладено "в тебе не вийде", "пізно вже", "нащо тобі це робити", "сиди вдома". Але наше покоління вже інше, інший світ настає – інші діти, інші онуки – і ми мусимо рухатися разом з ними".
Коли я почала працювати над каналом, мені дуже хотілося показувати історії своїх ровесників. Я вивчила англійську мову, хтось почав танцювати, хтось сів на шпагат. Хотілося показати таких, як я, з їхніми досягненнями, які вони отримали після 50-ти.
Ближче до 60, коли люди розуміють, що їм час на пенсію і треба вирішувати, що робити далі, вони починають пригадувати речі, які колись хотіли зробити.
Нещодавно в мене було відео про Ірину, яка в 60 років пішла вчитися фотографувати, і тепер разом з донькою, яка започаткувала свій проєкт, проводить фотосесії. У мене є відеоролики про те, як бабуся у 80 сідає на шпагат, як у 85 бабуся вчить англійську мову "щоб мізки не всохли". Що жити минулим? Воно вже пройшло.
Читайте також: "Як стати блогером, якщо тобі за 40. Покрокова інструкція"
