Суспільне пробуло декілька днів з двома військовими, обличчя яких назавжди змінила війна. Ілля Пилипенко ледь не згорів у танку. Сергій Райлян втратив зір та ноги — машина підірвалась на протитанковій міні.
Ілля пам’ятає розпухле обличчя, шкіру, яка висіла на руках, ногу, яка нібито кріпилась до штанів.
"Я думав лише одне: "Вибратись з танку". Я зміг вилізти, мене перенесли побратими на інший. Можна вважати, мені пощастило", — каже Ілля.
Йому ампутували ногу, оперували обличчя. Зараз він прийняв свою нову зовнішність. У цьому Іллі допомагають побратими, з такими ж сильними травмами. Разом вони реабілітуються та жартують по-чорному щодо ампутацій та шрамів, каже Ілля.
Сергій Райлян пішов до військкомату одразу з пари в університеті, аби війна не прийшла у його рідний Миколаїв. На службу він потрапив до повномасштабного вторгнення. А 24 лютого був на сході України. На війні Сергій втратив зір та ноги — машина підірвалась на протитанковій міні саме там, де сидів Сергій.
У штучній комі, під сильними препаратами, він бачив у снах дружину. Лєра увесь цей час була поруч. Від шпиталізації до госпіталізації Лєра годувала Сергія з трубочки, обіймала у критичні миті, вимагала операцій. Зараз — допомагає у реабілітації.
Історії Сергія та Іллі, життя військових у соціумі з новим обличчям, та близькі, які допомагають прийняти нову зовнішність — у матеріалі Суспільне Новини.
