Держава хоче приватизувати "Волиньторф", волиняни-проти. Відповідне звернення до центральних органів влади ухвалили депутати Прилісненської ОТГ, документ підтримали депутати - Маневицької районної та обласної рад. Як розповів заступник голови сільради Олексій Гнатюк, більшість сіл району - без газу, місцеве паливо є йому альтернативою. Побоюються приватизації і працівники "Волиньторфу", каже голова профкому Аліна Базарнова. З її слів, нині на підприємстві працює 4 сотні людей.
Щороку на підприємстві "Волиньторф" заготовляють 200 тисяч тонн торфу. Зі слів директора Івана Киричика, два заводи - у Маневичах і Прилісному - щодня випускають 400 тонн торфобрикетів, їх відразу купують бюджетні установи і населення. Зараз "Волиньторф" - у державній власності, у листопаді наказом Фонду держмайна його внесли у перелік підприємств, що підлягають приватизації.
Директор ДП "Волиньторф" Іван Киричик: "І я, і практично весь колектив стурбовані, що всі підприємства торф’яної галузі потрапили на приватизацію. До цього ми знаходилися в списку підприємств, які не підлягають приватизації, тобто ми були захищені законом".
Зарплату, а це в середньому 11 з половиною тисяч гривень, соціальні гарантії – це боїться втратити, каже транспортник Ігор Швець.
Працівник ДП "Волиньторф" Ігор Швець: "Я працюю тут 11 років, робив перерву рік, їздив на заробітки, але там нас не ждуть, тому моя позиція: проти приватизації заводу. - Чи є у вас альтернатива роботи? - Не найдете ви тут".
З часу створення "Волиньторфу" - з 1982 року - тут працює Юрій Черман.
Працівник ДП "Волиньторф" Юрій Черман: "В основному колектив стабільний, багато людей з самого початку працюють, нікуди не їдуть на заробітки. Всі, за те щоб було державне підприємство. Багато прив’язані до нас - уся соціальна сфера. Люди бояться втратити опалення".
Голова профкому ДП "Волиньторф" Аліна Базарнова: "Були в нас збори. Відчувається соціальна напруга в колективі. Нас цікавить збереження робочих місць, прозорої зарплати і ведення господарської діяльності підприємства".
Котельня "Волиньторф" централізовано опалює помешкання селян і заклади соціальної сфери в Прилісному.
Директор ДП "Волиньторф" Іван Киричик: "На сьогодні ми продаємо один гігакалорій тепла в ЖКП за 283 грн. Середня ціна по області 1 000 грн. Котельня працює, виробляє тепло. В області ви ніде не побачите, щоб в селі був садочок з басейном, а в нас він є".
Інструкторка з фізичного виховання Леся Мишковець: "Раз в тиждень заняття. Наш басейн дуже хороший, тепло, діти раді, батьки теж, що діти можуть займатися".
Директорка закладу дошкільної освіти Людмила Цьопух: "В нас централізоване опалення від "Волиньторфу", температура 22, дітям тепло, комфортно".
У більшості сіл Маневицького району газу немає, каже заступник голови Прилісненської громади Олексій Гнатюк. Школи, ФАПи, клуби опалюють твердим паливом.
Заступник голови Прилісненської сільради Олексій Гнатюк: "Тонна брикету - трохи більше 1200 гривень, а газ у 3 рази дорожчий, тому можемо порівняти, в разі приватизації ми сумніваємося, що буде така ціна на брикет, тому постраждає соціальна сфера і населення".
Наразі "Волиньторф" є одним із найбільших платників податків. Із 17 мільйонів доходів громади 6 мільйонів - його частка, каже Олексій Гнатюк. Залишити підприємство у державній власності - про це центральну владу просять працівники "Волиньторфу" та громада. Місцеві депутати ухвалили відповідне звернення.
Заступник голови Прилісненської сільради Олексій Гнатюк: "Чинне законодавство не передбачає на сьогодні прямої передачі в комунальну власність, лише якщо не відбудуться торги по продажу. Єдиний вихід в комунальну - викупити, треба обласній владі або ОТГ брати кредити в Світовому банку. Наскільки це реально?"
Директор ДП "Волиньторф" Іван Киричик: "З 12 року ми не отримуємо державної підтримки ні копійки, даємо собі раду і платимо в рік 46 млн податків. Прибутки є невеликі. Мала приватизація не зобов’язує власника продовжувати діяльність, це як - ларьок-продав і забув".
Зі слів Івана Киричика, на Волині - одні з найбільших покладів торфу в Україні, сьогодні розвідано запасів у розмірах 14 мільйонів тонн. Цього, з його слів, вистачить на декілька сотень років видобутку.
