51 тисячу гривень на автівку для ЗСУ вдалося зібрати під час відкриття лавандового поля у селі Новоселівка Нововодолазької громади на Харківщині. Поле чотири роки тому заклали Алла та Дмитро Кущ. З початком повномасштабної війни вони вирішили працювати, продовжують платити податки й волонтерити. Зокрема, допомагають військовим харківської 92-ї бригади.
Волонтерський рух Нововодолажчини
Допомагати армії родина Алли та Дмитра почала після вторгнення РФ: познайомилися з місцевими волонтерами та об'єднали зусилля.
"Перші 100 бронежилетів я з Дніпра привіз. Потім ми координувалися: шили самі, виготовляли жилети з плитами — 300 штук, потім — каремати, спальники відшивали, подушки, намети. Одне село — пиріжки робить, інтернат – біляші, ще щось, каші. І так раз на тиждень, два рази на тиждень у нас стабільно щось їде обов'язково військовим. Були й прилади нічного бачення, і тепловізори, і квадрокоптери. Все, що можна, надавали", — розповідає Дмитро Кущ.
На відкритті лавандового поля у 2023 році збирали гроші на авто для бійців з Нововодолазької громади, які нині захищають Бахмут. Організували захід разом з місцевою ГО "Родина". Дмитро каже: автівку для військових вже знайшли.
"Надійшов запит від військових 92-ї бригади. Ми відгукнулись і збираємо на автівку. Це, до речі, хлопці з самої Нової Водолаги в 92-й зараз проходять службу. Наша мета — 50 тисяч", — говорить Дмитро.
Як закладали лавандове поле
Лавандовим полем родини опікується Алла. Чотири роки тому вона сказала чоловіку, що хоче вирощувати лаванду, нині висадили вже 7 тис. кущів.
"Це поле ми висаджували самі вручну. Це була моя мрія. Озвучила чоловіку. Ми почали шукати місцевість, щоб висадити поле. У нас на той момент не було нічого для реалізації: ані землі, ані машини. Пів року шукали, у мене в голові була картинка, що я хочу, і знайшли — я в цю місцину закохалася. З нуля все зробили", — розповідає Алла.
"Тут був пирій, і перші саджанці ми з мамою виростили на підвіконні. Кожен кущик — це моя дитинка ще одна, тому що я кожен знаю. Кожен по 10 разів стригла, соломкою прикривала", — розповідає Алла.
Чому працюють під час війни
Цього року 10% прибутку з відвідувань лавандового поля родина передаватиме на потреби армії.
"Торік ми дуже сильно переживали. Навіть думали не відкривати локацію. У мене були думки: а кому це зараз потрібно? Харків під обстрілами був. Я сумнівалася і боялася. Коли ми запустилися, мені багато людей писали: "кому – війна, а кому – квіточки". Я вирішила, що будемо відкриватися: людині потрібен затишок хоч десь, а у нас місцина тиха", — каже Алла Кущ.
"Коли я почула відгуки, коли люди почали приїжджати, я зрозуміла, що ми правильний крок зробили. Дуже багато було відгуків і подяк. Торік у нас були благодійні засади: військовослужбовці могли просто приходити й гуляти", — говорить Алла.
"Цього року ми порадилися і вирішили, що, якщо у нас є ресурс, ми маємо щось робити. Попри війну, ми вирішили далі будувати бізнес. У нас були думки поїхати з України, але ми вирішили залишитися, працювати, розвивати Україну. Як ми можемо це робити: донатами, справами", — каже Алла Кущ.
Лаванда квітнутиме протягом чотирьох тижнів. Далі її зрізатимуть і перероблятимуть.
"Ми сертифікували все, і виробляємо гідролат. Потім ми робимо органічну косметику. Також робимо авторське морозиво. Купуємо домашнє молоко у сусідів, робимо вершки, і потім виготовляємо лавандове морозиво. У нас авторський рецепт. Крім морозива, у нас лавандові напої: мохіто, чай, лавандова кава", — розповідає підприємиця.
Харківщина потребує нових місць відпочинку
Родина Кущів планує розширювати надалі лавандове поле і мріє про створення повноцінного парку відпочинку: "У нас зараз 70 соток парку, а буде 2 гектари — ми будемо розширюватися. Ми будемо висаджувати парк різними візерунками, щоб це було красиво, естетично".
Дмитро Кущ каже, нині на Харківщині є потреба в розгортанні нових місць відпочинку, оскільки через війну та замінованість відпочивати не всюди безпечно.
"Мало місць відпочинку. На жаль, Старий Салтів, Червонооскільське водосховище, Печенізьке водосховище, Азовське узбережжя, Чорноморське, а в деяких випадках і Дніпро — заміновані, відпочивати там неможливо. Звичайно, є розуміння, що людям з найближчих міст, в тому числі з Харкова, хочеться психологічно розрядитись. Це як тур вихідного дня. Просто походити, вдихнути лавандовий запах, заспокоїтись, провести пікнік на природі, послухати спів пташок. І спокійно поїхати додому, відпочивши від відлуння війни", — говорить Дмитро Кущ.
Підписуйтесь на новини Харкова та області в Facebook, Viber, Instagram, Telegram, Youtube
