"Ти сильна, ти впораєшся". Такі слова сказав своїй дружині Наталії 43-річний Вячеслав Анопрієнко, батько чотирьох дітей, перед тим, як піти служити. 13-го червня зв’язок із чоловіком обірвався. Він загинув під час виконання бойового завдання в районі Старомайорського на Донеччині. Далі – його історія.
Вийшов із маршрутки й пішов до військкомату
Чоловік хотів піти служити ще на початку повномасштабного російського вторгнення.
"Як тільки почалася війна, він пішов до військкомату. Його не взяли, сказали: «В тебе четверо дітей, ми таких не беремо»", – розповіла тітка загиблого Наталія Губко.
Дружина загиблого Наталія каже: чоловіка весь час не полишали думки про те, що він потрібен на фронті. На службі вже був його молодший брат.
"Брата призвали до армії й Славік весь час ходив: «От, брат служить, а я вдома сиджу… Не можу я сидіти вдома». «Наташо, ти розумієш, що там хлопці без ротації?» – «Розумію». – «Наташо, ти розумієш, що їм треба допомога?» – «Розумію». – «Наташо, ну ти розумієш, що якщо не я, то хто?» Кажу: «Розумію. Славо, а як ми?» – «Ти сильна, ти впораєшся». Оце були його слова".
З її слів, останньою краплею стали кадри розстрілу Олександра Мацієвського. У березні 2023 року Вячеслав таки пішов добровольцем служити.
"Прокидаємось одного ранку, я складаю їжу, я іду на роботу, Слава іде на роботу. Сідаємо в маршрутку, їдемо. Рюкзак він бере на плечі, я їду далі на роботу, а він виходить на військкоматі. Ось так він і пішов".
"Не може бути"…
Вячеслав потрапив до 88-го окремого батальйону морської піхоти. З чоловіком Наталія щодня була на зв’язку.
Востаннє вони говорили вранці 13 червня. Вже ввечері Вячеслав не вийшов на зв’язок.
Наталія не знала, як про смерть батька сказати чотирьом їхнім дітям.
"Я боялась, чесно, я боялась, я не знала, як сказати. Спочатку Максиму сказала. Він не плакав, може, просто не усвідомлював. Спочатку він тримався, а потім заходжу до нього в кімнату, а він лежить і реве в подушку. Ну а дівчата вищали. «Мамочко, ні! Мамочко, цього не може бути!»"
Прощання
Воїна провели в останню путь у Катерининській церкві.
"Ми його дуже любили й він нас усіх поважав. І йшов він на війну не заради грошей – він ішов захищати свою Батьківщину. Каже: «Мамо, хто ж піде, як не я». Четверо дітей… Ну, він рвався воювати, він хотів захистити свою Батьківщину, щоб дітям його жилося у вільній Україні й батькам теж жилося добре", – розповіла Наталія Губко.
"Був добрий, чуйний, любив своїх батьків. Старались вони з братом завжди допомагати батькам. Важко буде батькам, вони вже заслабли", – сказала хрещена загиблого Віра Губко.
Поховали військового на кладовищі в Ялівщині.
Дружина Вячеслава каже: слова чоловіка, щоб вона була сильною, з нею тепер назавжди.
"Так, я сильна. Я сильна, бо мені підіймати тепер чотирьох дітей. В мене немає просто іншого вибору. Але його дуже не вистачає. Він завжди буде з нами. Тепер пусто, якось так".
Детальніше розповідаємо у сюжеті:
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
