Як і де у Хмельницькому відбувається реабілітація людей, які пережили інсульт, хто у цьому задіяний та від чого залежить успішність відновних процесів, розповіла Ірина Новосад, лікарка фізичної та реабілітаційної медицини, в інтерв'ю Суспільному Хмельницький.
- У цьому відділенні, де ми зараз з вами спілкуємося, проходить реабілітація людей після пережитого інсульту. Де ще відбуваються реабілітаційні послуги загалом у медичній сфері?
- Взагалі може бути реабілітація гостра, підгостра та довготривала. Гостра реабілітація надається безпосередньо у стаціонарі, у ліжку пацієнта. Коли трошки стабілізується цей пацієнт, він переходить, як правило, особливо наші пацієнти, у відділення стаціонарної реабілітації.
Наступний етап довготривалої реабілітації – такі пацієнти поступають зі стаціонару через свого профільного лікаря або через сімейного лікаря далі, у амбулаторну реабілітацію. Тобто на даний момент це наше відділення.
- В якому стані має бути людина, щоб отримувати реабілітаційні послуги у вашому відділенні?
- Насамперед, це гемодинамічна стабільність. І людина повинна мати можливість до нас дістатися. Вона може дійти самостійно чи з допомогою своїх родичів, або вона може сюди приїхати якимось транспортом. Якщо вона погано ходить і ще не може це зробити, їй важко навіть пройти невелику таку відстань, то наші фізичні терапевти виходять з візочком, пересаджують пацієнта на цей візочок і довозять сюди, до нас.
- НСЗУ як регламентує оцей реабілітаційний термін і чи взагалі регламентує? Бо лікувальний процес триває, поки людина не одужає. А реабілітаційний?
- Реабілітаційний процес відбувається по-різному. Якщо брати інсульт, то це, як правило, довготривалий процес. Але найбільш ефективний час, період для реабілітації після інсульту – це перших 3-6 місяців, до року. Далі інтенсивність відновлення знижується. Тому треба цей період використати максимально. Нещодавно вийшли рекомендації НСЗУ, яка оплачує ці випадки реабілітації, де врахували те, що не завжди швидко скеровуються пацієнти на реабілітацію, тому обмежили цей час початку першого реабілітаційного циклу до 4-6 тижнів. Тобто дуже важливо якнайшвидше почати реабілітацію.
- Як змінилася кількість пацієнтів, якщо говорити про Ваше відділення? Чи помітили Ви якісь зміни через ті події, які відбуваються у нас в країні?
- Звісно, помітили. У нас приблизно рік тому, це весна-літо, був величезний наплив внутрішньо переміщених осіб. Їх тоді було мабуть більше, ніж наших місцевих жителів. Ну, це і зрозуміло, тому що вони отримали і фізичні травми, і психічні, емоційні. І ясно, що це погано відобразилось на їхньому здоров'ї.
- А військовослужбовці, які, можливо, травмувалися, чи мали інсульт?
У нас бувають поодинокі випадки, бо переважно такі пацієнти у нас не лікуються. Військовослужбовці отримують таку допомогу у шпиталі.
- Тобто там спеціалізована допомога надається?
- Так. Це ще й тому, що військовослужбовці мають свої обмеження, де вони можуть отримувати допомогу.
- Реабілітація і ерготерапія. В чому полягає різниця? Чи надаються такі послуги в таких відділеннях, як ваше?
- Так, звісно, ми надаємо такі послуги. У нас є і фізична терапія, спеціалісти-фахівці з фізичної терапії і фахівці з ерготерапії. У чому різниця? Фізична терапія – це більше про мобільність, про активність, про те, щоб людина відновила ходу, паттерн ходи, тобто стереотип ходи. Щоб вона могла пройти сходами. Для чого це? Ми завжди ставимо якусь мету. Наприклад, цій людині потрібно буде їздити на громадському транспорті. Отже, вона повинна вийти з квартири, скористатися сходами, добратися по не завжди рівній поверхні до зупинки транспорту, перейти там також якісь перешкоди у вигляді бордюрів або інших наявних перешкод. Далі вона має зайти, сісти і так далі. Тобто це такий процес і відновленням усіх цих речей, мобільності займається фізичний терапевт.
А ерготерапевт – це більше про заняттєву діяльність. Будь-яка людина чимось займається в житті: або вона працює на роботі, або вдома. Це завжди якась робота, і, як правило, це робота руками. І заняттєва активність – ми здійснюємо цю активність руками. Ну, це умовно такий поділ, що фізичний терапевт більше займається ногами, а ерготерапевт – руками. Це умовно, звісно. Але в суті своїй ерготерапевт відновлює заняттєву активність. Щоб відновити, повернути людину до професійної діяльності, щоб відновити їй той рівень життя, хоча б приблизно, який вона мала до отриманого інсульту.
Лікар фізичної та реабілітаційної медицини, фізичний терапевт, ерготерапевт, психолог, терапевт мови і мовлення або простіше – логопед, у нас ще немає повністю такої спеціальності, ще немає випусків, жодного випуску ще немає терапевта мови і мовлення. Це спеціалісти, які займаються мовою та ковтанням, що теж дуже важливо для пацієнтів з інсультом. Також протезист має бути. Протезист-ортезист найближчим часом у нас теж буде. І це все називається мультидисциплінарною командою. Якщо потрібно, залучаються також на консультації інші спеціалісти: психіатр, психотерапевт, невролог, тощо. І вся ця команда працює для пацієнта. Ми формуємо цілі разом з цим пацієнтом, і вся команда працює над тим, щоб їх досягти.
- А від чого залежить, чи будуть досягнуті результати? Які є чинники, котрі допомагають реабілітуватися?
- Насамперед, і це є, мабуть, визначальним фактором, - це внутрішня мотивація самого пацієнта. Якщо пацієнт дуже вмотивований до відновлення, однозначно у нього відновлення буде відбуватися краще, ніж у немотивованого пацієнта. У нас ще існує нині уявлення про реабілітацію як про щось пасивне. Тобто пацієнт з радянських часів звик до того, що над ним щось робили. Він лягав, ми робили масаж, робили фізпроцедури, він їхав, отримував санаторно-курортне лікування, там відпочивав – і все. На даний момент реабілітація – це дуже активний процес. І головним у цьому процесі є сам пацієнт. Команда просто знає, як йому допомогти: розкаже, покаже, навчить, допоможе, але виконати це за пацієнта вона не може. Тут повинен бути тільки він, тільки його робота - наполеглива і тривала.
- Чи залежить успіх від віку пацієнта?
- Основну характеристику я назвала. Вік тут не має такого значення. Не має. Ще важливо, звісно, наскільки постраждала ця людина, наскільки порушення виражені і наскільки є цей потенціал до відновлення залежно від тих порушень, які вона отримала. Але далі все-таки, якщо взяти дві людини з однаковими порушеннями, то далі це лише його особисті намагання.
- Чи є у вашому досвіді такий приклад, коли саме бажання людини творили дива?
- Є, звісно. Недавно навіть була пацієнтка старшого, до речі, віку, така бабуся, яка мала плегію, тобто вона дуже мало могла використовувати свою праву руку. Але тим не менше вона робила все. Ми їй допомогли в цьому, але вона була рушієм. Вона робила просто все. І ми вже казали, що ми будемо її показувати: поставимо у коридорі і будемо показувати іншим пацієнтам, що все можливо.
- Чи може бути ефективною реабілітація вдома?
- Може. І в деяких випадках можна рекомендувати лише домашню реабілітацію. Ну, звісно, це найлегші такі пацієнти, яким можна просто скоригувати, підказати, показати, розказати і контролювати цей процес навіть дистанційно. Але все одно потрібні фахівці, які будуть спрямовувати того, хто допомагає людям. Взагалі має бути налагоджена і реабілітація домашня, і реабілітація в громаді. Ну, це ще все у майбутньому. Ми поки що тільки йдемо до того. Враховуючи те, що у нас фактично не було такої реабілітації, як за кордоном, до початку 20-х років цього століття, то буквально за декілька років ми дійсно зробили багато. І ця робота дає свої плоди. Це багато вдячних пацієнтів, яким дійсно вдалося відновитися або значно покращити якість їхнього життя.
Слідкуйте за новинами Суспільного Хмельницький у Telegram, Viber, YouTube, Instagram та Facebook.
