У Львові 20 червня прощаються з військовослужбовцями Михайлом Лазарєвим, Ігорем Кривоконем, Юрієм Сікиринським та Ігорем Гілем. Чин похорону відбудеться у Гарнізонному храмі Петра і Павла. Про це повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.
Чин похорону Михайла Лазарєва, Ігоря Кривоконя та Юрія Сікиринського розпочнеться о 11:00. О 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Чин похорону Ігоря Гіля відбудеться о 14:00, о 14:30 — міська церемонія прощання на площі Ринок.
Поховають воїнів на Личаківському кладовищі.
Михайло Лазарєв — уродженець міста Коломия Івано-Франківської області. Йому було 39 років.
Навчався у "Львівському професійно політехнічному ліцеї". Впродовж 10 років проживав у Іспанії, де працював у будівельній сфері. Згодом повернувся в Україну, був керівником місцевого авіамодельного клубу.
"Із початком повномасштабного вторгнення Росії добровольцем став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та незалежність України у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Виконував бойові завдання на Сумщині, Харківщині та Донеччині", — повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.
Михайло Лазарєв загинув 13 червня. У Михайла Лазарєва залишилися мама, брат та син.
Ігор Гіль — львів’янин. Йому було 33 роки.
Навчався у Львівській спеціалізованій школі І-ІІІ-го ступенів №15 з поглибленим вивченням англійської та французької мов. Згодом здобував освіту у НУ "Львівська політехніка" за спеціальністю "Якість, стандартизація та сертифікація". Працював за фахом.
"У вільний час займався комп’ютерним програмуванням, захоплювався вивченням фізики", — зазначають у пресслужбі ЛМР.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії став на захист України до складу 95-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Ігор Гіль загинув 13 червня. У Ігоря Гіля залишилися батьки, дружина, донька.
Ігор Кривокінь — уродженець Донецька. Ігорю Кривоконю було 47 років.
Після закінчення 10 класу вступив на військову службу до лав прикордонників, яку проходив у Чернівецькій області.
"Повернувшись, працював токарем у Приватному акціонерному товаристві. Був затятим нумізматом. Із початком агресії Росії Ігор Кривокінь з родиною був змушений покинути рідне місто та перебратися до міста Павлоград Дніпропетровської області, де працював на місцевому заводі", — зазначають у пресслужбі мерії.
Із початком повномасштабного вторгнення став на захист України до лав 17-ї окремої танкової Криворізької бригади імені Костянтина Пестушка оперативного командування "Схід" Сухопутних військ ЗСУ. Воював на південному та східному напрямках на посаді стрільця-снайпера механізованого батальйону.
Ігор Кривокінь загинув 11 червня. У Ігоря Кривоконя залишилися мама та брат.
Юрій Сікиринський — львів’янин. Юрій Сікиринському було 52 роки.
Навчався у львівській школі №53. Закінчив історичний та юридичний факультети Львівського національного університету імені Івана Франка.
"Брав активну участь у подіях двох Майданів, з початком війни у 2014 році їздив на схід країни як волонтер. Був винятково різносторонньою людиною: вів адвокатську діяльність, при цьому "живучи стихією". Ціле життя підкорював найвищі гори, найгустіші ліси і найхолодніші річки", — зазначають у пресслужбі Львівської міської ради.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії добровольцем пішов на війну. Боронив територіальну цілісність та незалежність України на Харківщині та Донеччині у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління "Захід" Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Юрій Сікиринський загинув 14 червня. У Юрія Сікиринського залишилися дружина, п’ятеро дітей, мама та сестра з родиною.
