Заручник обставин чи політик-невдаха: правда про Володимира Винниченка

Заручник обставин чи політик-невдаха: правда про Володимира Винниченка

Ексклюзивно
Заручник обставин чи політик-невдаха: правда про Володимира Винниченка укрінформ

26 липня виповнюється 140 років від дня народження політичного діяча, голови першого українського уряду Генерального секретаріату, голови Директорії УНР Володимира Винниченка. Про його політичну кар'єру в ефірі Радіо Культура ведуча Юлія Чаплінська говорить з доктором історичних наук, професором Станіславом Кульчицьким та директором музею української революції 1917-1921 років, кандидатом історичних наук Олександром Кучеруком.

Винниченко думав, що з Росією можна домовитись

Заручник обставин чи політик-невдаха: правда про Володимира ВинниченкаУНІАН

Фігури історичних діячів Володимира Винниченка, Михайла Грушевського та Симона Петлюри під час відкриття інноваційного музею "Становлення української нації", Київ, 3 серпня 2019 року

Станіслав Кульчицький пояснює, чому насправді Винниченко не політик-невдаха: "Я думаю, що справа не у Винниченкові. Справа не в тому, що українці не змогли відстояти свою незалежність. Річ у тім, що радянська Росія тричі нападала на Україну і в третій раз – в кінці 1919 і на початку 1920 – вона зосередила тут колосальні сили. Наприкінці 1920 року чисельність Червоної армії в Україні доходила до 1,2 млн", – розповідає Кульчицький.

За його даними, армія УНР в найкращі часи налічувала кілька десятків тисяч, а в кінці вже практично перестала існувати.

"Дуже важко було відстояти незалежність у боротьбі з більшовиками, хоча б тому, що більшовики якраз під керівництвом Леніна в 1919-1920 роках здійснили аграрну реформу у вигляді чорного переділу. Тобто знищили всіх поміщиків і великих власників серед селян, показавши такий приклад українським селянам. Керівництво УНР не могло йти тим шляхом, яким йшли в Москві. Це не остання, але одна із причин, чому українське селянство перестало підтримувати керівництво УНР. Хто б не був на чолі збройних сил України, він би зазнав поразки і не був переможцем. Тим більше, що переможці в Першій світовій війні – Британська імперія і Франція – підтримували білогвардійців і нічого не зробили для підтримки Української Народної Республіки", – зауважив Кульчицький.

Олександр Кучерук зазначив, що Винниченко "чимось нагадує наших сучасних президентів, які думають, що з Росією можна домовитися". "Це неможливо. І Винниченко свого часу прийшов до висновку та вивів формулу – "російська демократія закінчується там, де починається українське питання". Це абсолютно чинна до нашого часу формула. Неможливо з Москвою домовитися як рівний з рівним. Вони однаково хочуть нас бачити меншими, молодшими, дурнішими, покірнішими і так далі".

Винниченко-письменник краще Винниченка-політика

За словами Олександра Кучерука, Винниченко все-таки більше відомий як письменник.

"На мій погляд, він як письменник себе значно перевищує ніж як політик. Його характеристики як особи, індивіда, творця більш придатні та підходять для письменника – імпульсивність, запал, – але, на жаль, цей внутрішній порох швидко перегорав", – каже Кучерук.

Деякі історики доволі високо оцінюють діяльність Павла Скоропадського, і водночас критично розглядають наслідки діяльності Винниченка-політика. Йому, зокрема, закидають непослідовне або навіть двоїсте ставлення до більшовизму.

Станіслав Кульчицький розповідає: "Справа в тому, що Ленін мав свою програму побудови комунізму в Росії. Ця програма практично не виконувалася, тому що він одночасно враховував настрої народу, зокрема селянства. Наприклад, якщо у своїй програмі він ратував за радянське господарство, радгоспи, та про об’єднання селян в колективні господарства, тобто колгоспи, замість поміщицьких господарств, то, насправді, йдучи на зустріч побажанням солдат – а солдати на 9/10 були селянами, – він реалізував чорний переділ – зрівняльний розподіл орних земель між селянами. Це вже не була комуністична, натомість суто популістська програма. Від неї більшовики повернулися до своїх програмних вимог тільки в 1930 році – вже не при Леніні, а при Сталіні, коли почалася колективізація сільського господарства, яка в Україні закінчилася Голодомором".

"Винниченко вважав, що більшовики йдуть на зустріч побажанням селян. Їм треба було тільки зміцнити свою владу. Можна сказати, що він ідеалізував Леніна, і коли він поїхав в радянську Росію та Харків – тодішню столицю радянської України, – то на власні очі побачив, що ситуація є абсолютно іншою, що для більшовиків головне зробити так, щоб всі народні маси думали, що вони за них та висловлюють їх інтереси. Насправді, такого не було. Винниченко не захотів бути "штемпелем", як він назвав цю ситуацію, тобто штемпелювати декрети радянської влади. Коли Винниченко зрозумів, що не зможе нічого робити самостійно і відстояти самостійність радянської України, то повернувся в Європу та розгорнув викривальну кампанію проти більшовизму", – розповів Кульчицький.

Винниченко "інакше" розумів комунізм

Заручник обставин чи політик-невдаха: правда про Володимира Винниченкаhttps://old.uinp.gov.ua/

Соціальна реклама до 100-річчя першого українського уряду

За його словами, Винниченко не був комуністом, хоча очолював комуністичну групу, яка складалася з емігрантів і примикала до української комуністичної партії УКП, що існувала в Україні аж до 1925 року.

"Фактично, він інакше розумів комунізм. Коли вже у 20-х роках відбувалося комуністичне будівництво після НЕПу при Сталіні, він надзвичайно гостро критикував політику радянської влади та робив свої пропозиції, як треба діяти, щоб був такий лад, який би задовольняв інтереси широких мас. У Винниченка була й особиста трагедія. Він висловлював інтереси так званого неусвідомленого соціалізму народних мас, а народні маси – робітники і селяни – не хотіли йти шляхом державного етатизму, держави-комуни, яка створювалася за кресленнями Кремля", - пояснює Кульчицький.

За його словами, Винниченко хотів забезпечувати і свободу народу, і незалежність України.

"Ясна річ, що всі ці пустопорожні гасла більшовизму, він в них вірив аж до того моменту, коли у 20-му році побачив, що це означає. Потім він залишався ворогом радянської влади аж до кінця свого життя. Всім своїм життям він доводив, що він за народ і селянство", – заявив Кульчицький.

Винниченко – промоутер створення української держави

Кандидат історичних наук Олександр Кучерук вказує, що створення Генерального секретаріату було другою перемогою українського національного державницького руху. За його словами, Росія цього злякалася і як відповідь прислала інструкцію, яка дуже обмежувала права й можливості українського уряду.

"Україна виборсувалася з ведмежих російських обійм і одним із тих, хто це робив найактивніше, був Володимир Винниченко. А створення уряду було одним зі способів становлення державності Української Народної Республіки", – каже Кучерук.

Експерти вважають, що Винниченко прорахувався в тому, що недооцінив Леніна та думав, що можна буде домовитися з росіянами.

"Він брав на віру багато заяв Леніна, який той робив, щоб замаскувати свої справжні наміри. Не треба забувати, що він продовжував політику царизму в розумінні реставрації на нових засадах колишньої Російської Імперії і дістав в цьому успіх, оскільки утворився Радянський Союз", – коментує Станіслав Кульчицький.

Олександр Кучерук додає, що найбільша помилка Володимира Винниченка була в тому, що він не йшов за своєю формулою "російська демократія закінчується там, де починається українське питання". Він це сказав, але сам в це не повірив. Він намагався знайти порозуміння із Росією, що практично неможливо і ми пересвідчуємося в цьому у наш час.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди