"Після допитів я ще тиждень просто сиділа в підвалі, мерзла, голодувала, божеволіла". Історія виховательки з Херсона

"Після допитів я ще тиждень просто сиділа в підвалі, мерзла, голодувала, божеволіла". Історія виховательки з Херсона

Ексклюзивно
"Після допитів я ще тиждень просто сиділа в підвалі, мерзла, голодувала, божеволіла". Історія виховательки з Херсона
Будівля у Херсоні, яку росіяни під час окупації міста, за даними прокуратури, використовували як катівню, 8 грудня 2022 року, фото: AP і Олена Наумова, вихователька з Херсона. Фото Олени Наумової

Вона розповідала про все, що відбувається в окупованому Херсоні, стрімила з вулиць міста і разом з друзями збирала гуманітарну допомогу для тих, хто не міг сам за себе потурбуватись. За місяць кількість підписників виховательки з Херсона Олени Наумової у Тіктоці з 15 тисяч виросла до 80 000. Активність жінки не сподобалась військовим РФ. ЇЇ забрали з дому і протримали 14 днів. Про окупацію, російський полон, зникнення після нього пані Олена розповіла Суспільному.

Олена Наумова називає себе звичайною вихователькою та в місті її знають як тіктокерку, яка до початку повномасштабного вторгнення знімала веселі пізнавальні відео разом зі своїми вихованцями, а під час окупації розповідала про все, що відбувається у Херсоні.

"До повномасштабної війни в мене було всього 15 тисяч підписників. Коли прийшла біда до нашого дому, до Херсона, то довелося на деякий час змовкнути. Всі були в розпачі, всі були в шоку від того, що відбувається. Було дуже страшно. І тому я два місяці нічого не знімала. А потім вирішила, що є платформа, на якій можна говорити. І така аудиторія в мене виросла дуже активно — до 80 тисяч", — згадує Олена.

"Після допитів я ще тиждень просто сиділа в підвалі, мерзла, голодувала, божеволіла". Історія херсонської виховательки
Херсон, вихователька Олена Наумова проводить заняття з дітьми, 2021 р.Фото надала Олена Наумова

Всім була цікава ситуація в Херсоні, розповідає жінка, місто було заблоковане: ні інформації, ні гумкоридорів, відсутність ліків і продуктів. Як виживали херсонці на той час цікавило всіх, каже Олена. І згадує, що саме тоді вони з друзями-блогерами вирішили продовжувати знімати, підтримувати земляків. Згодом почали надавати й матеріальну підтримку тим, хто не міг потурбуватися про себе сам.

"Таких людей було дуже багато, і тому я, як на роботу ходила в ТікТок, тричі на день. Всі знали — о восьмій, о тринадцятій, о двадцятій — я на бойовому посту. Якусь частину ми переводили в готівку, бо в пенсіонерів кнопкові телефони, вони не мали змоги цього зробити. Ми давали їм готівку. Ми купували продукти, ліки, діткам у лікарні нашій обласній допомагали, тому що там були малята і в реанімації, і були кинуті діти", — згадує Наумова.

"Виявилося, що ворог такий підступний і жорстокий, що він нікого не жаліє".

За цей час почула на свою адресу багато погроз, розповідає Олена, але тих, хто підтримував було більше. Тому, каже, почувала себе впевнено і не вірила, що вона може зацікавити військових РФ.

"Ви знаєте, я не вірила... Думала, ну війна, ну окупація. Але ж думала, що боротьба військових із військовими. Думала, невже вони піднімуть руху на цивільну людину, на мирного жителя, на жінку, на педагога, на звичайного блогера, яких у нас було десятки й сотні в Херсоні. Але виявилося, що ворог такий підступний і жорстокий, що він нікого не жаліє", — каже жінка.

ЇЇ почали активно розшукувати, коли на одному з мітингів, вона вирішала підтримати херсонців, вийшла в центр площі, мітинг відбувався біля пам'ятника Шевченку, і заспівала пісню гурту "Спів братів" "В городі Херсоні". Тоді цей "виступ" показали в телемарафоні.

"Після допитів я ще тиждень просто сиділа в підвалі, мерзла, голодувала, божеволіла". Історія херсонської виховательки
Херсон, мітинг біля пам'ятника Шевченку, березень 2022 р. Фото: Суспільне Херсон

"Присилають мені нарізку з телемарафону, де я співаю цю пісню: "В городі Херсоні ночі, ой, безсонні, наші хлопці гасять москалів". Брат мені телефонує, каже: "Лєн, ти, звичайно, молодець, але, може, пересидиш у нас два-три дні?" Я пересиділа в брата тиждень", — згадує вихователька.

Потім до неї прийшли поліцейські РФ, наче як попередити про крадіжки в районі, але Олена зрозуміла, що це була перевірка, чи насправді це вона тут проживає. Знову довелось переховуватись. Жінка повідомила, що поїхала в область до родичів, а сама підіймалась в кімнати на другий поверх і звідти продовжувала стрімити. Так її вирахували.

"Під'їхали білі роздовбані "Жигулі" і біля своїх воріт я побачила трьох орків у балаклавах. Скоріше почула: мій собака ніколи не гавкав на українців, такий у мене пес був гарний. А тут він дуже сильно гавкав. Я підходжу до воріт. "Мы к вам, можно?" Ну що ти скажеш — не можна? Зайшли в хату, вони без попередження почали обшукувати весь будинок від погребу до самого даху, весь двір, кухню, все. Обшукали, кажуть — "Где оружие? Где символика?" Кажу: "Какое оружие, о чем вы? Я вихователь, звідки в мене зброя?". "Добре, беріть із собою телефон, водичку, печиво, "проедем, поговорим". Кажу — "о чем?". "Вы знаете, о чем, Елена Вячеславовна". Ну, я ж думала, що дуже розумна — я на цей випадок приготувала другий телефон", — розповідає Олена.

"Мене забрали 23 серпня — на День українського прапора. А відпустили 2 вересня за умови, що я попрошу вибачення перед армією РФ за те, що закликала їх убивати".

Каже, військові РФ швидко з'ясували, що телефон не той і погрозами "видавили" з неї, де знаходиться основний. Тоді, згадує жінка, вже була інша розмова.

"Коли мене посадили в машину, мені поставили два питання. "Как вы относитесь к СВО?" Я кажу - "Що таке СВО?". "Специальная военная операция". Кажу: "Я отрицательно отношусь к любым военным действиям, которые приводят к гибели мирного населения". "Любишь Украину?" - перепитують. "Украина моя родина. Вы любите свою родину?"- запитую я. Відповідають: "Да!" Кажу:"Вот и я люблю свою родину", — розповіла Олена

Їй одягнули пакет на голову і повезли в невідомому напрямку, тільки недавно вона дізналась, що тримали її у підвалі Украгропромпроекту на Пилипа Орлика,15. Наступного дня взяли її друзів.

"Чотири дні тривали допити. Потім я ще тиждень просто сиділа в підвалі, мерзла, голодувала, божеволіла. Мене забрали 23 серпня — на День українського прапора. А відпустили 2 вересня за умови, що я попрошу вибачення перед армією РФ за те, що закликала їх убивати. Тому що під час стрімів я частенько співала пісню "Орка тіло ляже в ґрунт, допоможе ЗСУ", — розповіла Олена.

"Після допитів я ще тиждень просто сиділа в підвалі, мерзла, голодувала, божеволіла". Історія херсонської виховательки
Херсон, Олена Наумова ( крайня праворуч) на площі Свободи у Херсоні, листопад 2023 р. Фото надала Олена Наумова

Жінка згадує, що на допитах в неї часто запитували "Называла русских орками?" "Называла свинособаками?". Відповідала, що так, каже, не було сенсу щось приховувати, вони бачили всі її стріми.

"Що вони хотіли знати? Хотіли знати, хто ще з українських блогерів підтримує херсонців, хто волонтерить, на кого я працюю. "Это тебе ЗСУ платит? СБУ?" - "За що?" - "А вот у тебя на карте движение денег". А рух грошей дійсно був, великий", — говорить Олена.

Вони з друзями і підписниками під час окупації зібрали пів мільйона гривень. Всі їх роздали на допомогу херсонцям.

"Важко їм було довести, що я не підпільник, не партизан, не організатор ніяких мітингів — просто людина, яка любить Україну, яка підтримує своїх земляків. Вони не вірили".

Російські окупанти змусили жінку та її друзів записати відеовибачення. Потім з цього змонтували програму, яку місяць транслювали на тимчасово окупованих територіях, в Криму та прилеглих до України російських областей.

"Звичайно, коли тебе поставили перед фактом — або ідеш знову до підвалу, гниєш там до останнього, або ми тебе відпустимо на підконтрольну територію, депортуємо, за умови, якщо ти перепросиш. Потім вони довго не могли мене відпустити — вони не знали, що зі мною робити", — згадує Олена.

Військові РФ надали їй інструкцію: за три дні вона має знайти перевізника і 70-80 тисяч гривень. Гроші, сказали, будуть потрібні, щоб облаштуватись на підконтрольній Україні території, але всі на той час знали, каже Олена, що такою була плата за виїзд. Виїхати жінці так і не дали, причини називали різні й замість трьох днів домашнього арешту протримали її два тижні.

"Щодня я чекала, коли вони приїдуть, коли вони дадуть відмашку їхати. Але вони прийшли аж 19 вересня. До речі, в цей день наші патріоти вивезли нашого дядю Гришу до Запоріжжя, тому що була така навала арештів... І вони такі злі вже приходять: "Собрала сумку?" ."Да". - "В конце недели поедешь". Кажу: "На яке число мені брати квитки?" "Мы тебя сами вывезем". "Ага, вывезете — в лесополосу и пристрелите?" Бачу, він смикнувся, очі забігали: "Все будет нормально. Может, даже в середине недели поедешь". І вони пішли", — згадує Олена.

Тоді вона зрозуміла, що щось відбувається, подумала, каже, що російські окупанти скоро підуть з Херсона і будуть замітати сліди, прибирати свідків. Їхати з міста і залишатись для Олени було небезпечно. Врятували незнайомі їй люди: Олену сховали на спеціальній квартирі, одна з умов — вона не могла контактувати не з ким.

"Люди зовсім незнайомі, але наші, рідненькі, українці, ховали мене вісім тижнів. Приносили продукти, підтримували. А я сиділа за закритими шторами й боялася виглядати. І кожен звук Уралу, гуркіт дверей, лязкіт, вибух — це тримало мене в напрузі. Аж до самого 11 листопада, поки ми не дочекалися наших. Тоді ми нарешті змогли вийти на площу і дихати повним ротом повітрям свободи, обіймати наших визволителів, наших рідненьких котиків", — згадує Олена.

"Після допитів я ще тиждень просто сиділа в підвалі, мерзла, голодувала, божеволіла". Історія херсонської виховательки
Херсон, Олена Наумова на площі Свободи, 14 листопада 2023 р. Фото надала Олена Наумова

Після деокупації Херсона, коли місто почали інтенсивно обстрілювати, Олена Наумова виїхала до Києва. Працює дистанційно у своєму дитсадку, стрімить, знімає відео і збирає гроші для допомоги деокупованим селам та херсонським прикордонникам.

"Знаєте, ця війна навчила мене дивитися на життя зовсім по-іншому. Ось жили ми так, не цінували того, що мали, все були в нас якісь проблеми, негаразди. Тільки зараз розумієш, що насправді ми були тоді щасливими. Всі були живі, всі були вдома, в цій чудовій країні. Я дуже пишаюся тим, що через таку біду, через таку агресію, втрати, ми зрозуміли, що наш народ — він неймовірний просто. Дуже пишаюся херсонцями. Земний уклін усім, хто звільняв Херсонщину, всім, хто боровся під час окупації. Народ, разом ми сила. До перемоги! Тільки разом! Слава Україні!" — сказала Олена.

На початок