Родини зниклих безвісти бійців 61 батальйону 104 окремої бригади територіальної оборони області зустрілись 9 травня із Уповноваженим з питань осіб зниклих безвісти за особливих обставин Олегом Котенком, представниками місцевої влади та військовим керівництвом ТрО області. Обговорили, зокрема, питання надання статусу зниклого безвісти, пошукові роботи, процес евакуації полеглих та проблеми, які виникають з грошовими виплатами для родин.
Лідія Луковець розшукує свого чоловіка, бійця 104-ї окремої бригади територіальної оборони, Павла Луковця.
"З 2015-го року воює. Повернувся тільки в серпні 2022-го року додому. Пів року він побув і призвали знову. Зник у Бахмуті. Зі слів побратимів, його засипало в будинку. Вони його ніби розкопали, але не змогли забрати, тому що почалися обстріли. Але коли ми вже вдруге перепитували, то казали, що він тримав оборону, а вони були поранені і потім його не змогли забрати", — розповідає жінка.
Лідія Луковець приїхала до Рівного із села Каноничі, аби разом з іншими рідними зниклих бійців 61-го батальйону ТрО області зустрітись із Уповноваженим з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олегом Котенком та військовим керівництвом бригади.
"Свідчення змінюються і мене хвилює це питання, що його просто можуть визнати загиблим і просто пошуки далі можуть зайти в глухий кут. Це найголовніше моє запитання. Зовсім не беруть до уваги свідчення 93-ї бригади, до якої вони були прикомандировані, взагалі. Нам не дають з ними спілкуватися. Ми не знаємо ні прізвищ, ні командирів, нікого", — додає Лідія Луковець.
Зустріч організували родини військовослужбовців спільно із Регіональним координаційним центром з питань зниклих безвісти у Рівненській області. Головна мета — дати можливість рідним отримати інформацію про результати пошуків.
"Якщо будуть запити від родичів інших бригад і буде така необхідність, то обов'язково будемо налагоджувати такі контакти. Такі зустрічі обов'язково необхідні, щоб така комунікація була безпосередньо очі в очі, — сказала регіональна координаторка Уповноваженого з питань зниклих безвісти Олена Хотенко.
Загалом на зустріч приїхали 32 родини з різних населених пунктів області.
Віта Рожко — також дружина зниклого безвісти бійця.
"Розшукую чоловіка — Рожко Олександр Миколайович — який зник сьомого березня у населеному пункті Бахмут. Зі слів побратимів чула, що загинув, але побратими не пересвідчилися, чи справді це був він", — каже жінка.
Наталія Тригуба — племінниця зниклого безвісти:
"Шукаю свого дядька — Клімук Володимир Костянтинович. Я приїхала до Рівного із Вараша. Зникло дуже багато наших рідних і ми чекаємо повернення".
Проводити роз'яснювальні зустрічі для рідних потрібно регулярно, каже Олена Хотенко. Адже трапляються випадки, коли знайти зниклих військових за грошову винагороду обіцяють шахраї.
"Рівень шахрайства є і буде до того часу, поки самі рідні зрозуміють, що не можна мати справу з неофіційними представниками і довірятись людям, у яких немає на це повноважень. Тому, на жаль, багато хто грає на емоціях, на психологічному стані рідних і пропонує різну "допомогу", — розповідає Олена Хотенко.
Зі слів уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин Олега Котенка, з початку повномасштабного вторгнення вдалося покращити процес пошуку військових, зокрема, 2 травня 2023 року запустили Єдиний реєстр зниклих безвісти.
"Тепер рідні можуть звернутися до реєстру і мати можливість отримувати від пенсійного фонду, від бюджету України пенсії по втраті годувальника. За цей рік, який ми відпрацювали, було знайдено понад вісім тисяч зниклих людей. На жаль, багато з них — це загиблі люди, але є й ті, що знаходились у полоні. В Офісі Уповноваженого відкрито приблизно стільки ж справ по розшуку безвісти зниклих", — пояснює Олег Котенко.
Нині зниклими безвісти в Україні вважаються 23 тисячі людей, серед них військові та цивільні. Статистики щодо кількості зниклих із Рівненщини не ведеться, каже Олег Котенко:
"У нас офіційно запрацювали пошукові групи. Вони і до того працювали на лінії фронту, але зараз — офіційно. Інтерактивні карти працюють уже рік. Ми самі їх розробили і використовуємо. Для чого вони нам потрібні? По-перше, якщо ми заходимо на територію, повинні знати, на яких локаціях потрібно відпрацьовувати. Буває так, що ми там знаходимо тіла наших військових, буває, що не знаходимо. Якщо не знаходимо, то є надія, що все ж люди потрапили в полон і розшукуємо в полоні".
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
