"Не хочеться, щоб діти побачили те, що ми". Історія військового із Запорізького напрямку на позивний "Лучик"

"Не хочеться, щоб діти побачили те, що ми". Історія військового із Запорізького напрямку на позивний "Лучик"

"Не хочеться, щоб діти побачили те, що ми". Історія військового із Запорізького напрямку на позивний "Лучик"
Військовий на позивний "Лучик". Фото: Суспільне Запоріжжя

Військовослужбовець територіальної оборони на позивний "Лучик" воює на Запорізькому напрямку. До повномасштабної війни чоловік був приватним підприємцем. Нині ж працює бойовим медиком.

Чоловік закінчив медичне училище. Знання з медичної допомоги неабияк допомагають на фронті.

“Лучик” розповідає: в кожного бійця є мінімальна комплектація аптечок:

"Вони не можуть великий тягар тягнути. І додатково, як медики, ми маємо медичну сумку, де знаходиться більша кількість медикаментів для надання швидкої допомоги і щоб ми могли доставити на евакуаційну машину".

"Не хочеться, щоб хтось з наших дітей чи онуків побачив того, що ми бачили". Історія військового на позивний "Лучик"
Медична сумка з медикаментами. Фото: Суспільне Запоріжжя

Всі бійці повинні вміти надавати першу медичну допомогу собі та товаришам, наголошує “Лучик”, зокрема накладати турнікет:

"Не хочеться, щоб хтось з наших дітей чи онуків побачив того, що ми бачили". Історія військового на позивний "Лучик"
"Лучик" накладає турнікет побратиму. Фото: Суспільне Запоріжжя

"Сам собі можеш накласти до 30 секунд, бо після 30 секунд людина втрачає свідомість. Побратим — це до двох хвилин. Звичайно, треба якнайшвидше його доставити на евакуаційній машині".

“Лучик” воює понад рік. Каже, лише за звуком може відрізнити, чим гатить ворог:

"Не хочеться, щоб хтось з наших дітей чи онуків побачив того, що ми бачили". Історія військового на позивний "Лучик"
Військовий на позивний "Лучик". Фото: Суспільне Запоріжжя

"Були моменти, коли ми в окопі були, метр від нас були вибухи з артилерії. Ми навчилися слухати, бачити, відчувати. Ми прораховуємо приблизно, як прилітає міна, в який бік, якщо це є можливість".

Нині чоловік мріє лише про одне — якомога швидше обійняти рідних:

"Не хочеться, щоб хтось з наших дітей чи онуків побачив того, що ми бачили". Історія військового на позивний "Лучик"
Військовий на позивний "Лучик". Фото: Суспільне Запоріжжя

"Побачити їх всіх, обняти. Внучку маленьку маю, хочеться побачити, ми тут на війні, а вона росте вдома. Я бачу її по фотографіях і по відео. І, звичайно, не хочеться, щоб хтось з наших дітей чи онуків побачив те, що ми бачили".

Читайте також

Військовослужбовці ТРО, які воюють на Запорізькому напрямку, тренуються за стандартами НАТО

Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber або в Telegram

На початок