Їм від 66 до 77 років, і вони щотижня збираються на танці. У Городнянському центрі надання соціальних послуг чотири роки тому створили танцювальний колектив. Учасниці колективу кажуть: спершу соромилися розповідати, що ходять на танці, зараз же – пишаються цим. Заняття допомагають їм підтримувати здоров’я й відволікатися від сумних думок про війну.
"Охочих було багато спочатку, в залі не поміщалися. Прийшли, побачили, походили два-три заняття… Залишилися найстійкіші", – розповідає 66-річна учасниця танцювального колективу Наталія Бурась.
Їй запропонували очолити колектив – жінка в юності займалась бальними й народними танцями.
"Роки не йдуть у зворотному напрямку, і, якщо не тренуватися, то воно одразу відчувається на організмі. Потреба відчувати себе потрібними. Що ще живеш. Що не вже віджив, а ще живеш".
Жінки кажуть: спочатку їм було соромно зізнаватися, що займаються танцями.
"Мої роки два не знали, що я ходжу на танці", – говорить 77-річна учасниця танцювального колективу Марія Ітченко.
"Зараз у нас колектив, я ж без них не можу! Якщо в мене якась робота, я о п'ятій ранку встала, все поробила і бігом на танці. На нас так дивляться, що вік такий, а ви іще ого. Так ми іще ого!" – говорить 67-річна учасниця танцювального колективу Валентина Папанова.
На тренування жінки збираються раз на тиждень. Наталія Іванівна вибирає танці, які вчитимуть, і адаптує їх, щоб всі встигали виконувати рухи. У 2019 році жінки поїхали на свій перший конкурс до Києва і посіли там перше місце.
"Костюмів нема, танцювали вальс. Що робити? Дівчата наші познаходили тюлі, і ми з тюлі собі пошили костюми. У цьому чорному прикиді, плюс тюлі – і пурхали".
Корективи у роботу колективу спочатку вніс коронавірус, потім – повномасштабна війна й окупація Городні.
"Сюди прийдеш – наче дві години якогось такого просвітлення. Але ж коли й о 9 ранку, і потім сирени, то, звичайно, в такій напрузі, тривога. І ми тільки чекаємо і бажаємо, щоб була перемога", – каже Марія Ітченко.
Жінки кажуть: танці допомагають їм підтримувати не тільки психологічний стан, а й фізичне здоров’я.
"Я сюди прийшла, бо в мене взагалі був момент, що не ходила, лежача була. Треба ж якось розроблятися. Буває так, що ідеш сюди й зовсім слабко себе почуваєш. Побуду тут – теж наче навантаження таке велике. Додому вже майже лізу. Прийшла, полежала – все, ожила. Роблю, як можу. У мене навіть тут написано, я навіть такі штани купила: «як можу» написано", – розповідає 68-річна учасниця танцювального колективу Ніна Яковець.
Тепер колектив виступає на різних заходах, які проводять у центрі надання соціальних послуг. І вже хочуть танцювати переможні танці. Директорка центру Наталія Семенова каже: ці жінки надихають усіх.
"Ти заходиш, ти розумієш, що в тебе безліч проблем, якісь негаразди, якісь там свої робочі моменти. А заходиш до них – вони усміхнені, вони хочуть жити, вони хочуть творити, й вони біжать кудись, от їм зараз треба. Це надихає. Слава Богу, що вони в нас є і що вони такі легкі на підйом".
Детальніше про це дивіться в сюжеті:
Читайте також
Астроном пояснив походження північного сяйва, яке бачили на Чернігівщині
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
