Бійці, які пішли добровольцями у військо і обороняли Бахмут, тепер роздають повістки на блокпостах. Подекуди чують докори від незнайомців про обов’язок воювати. Про службу на передовій та як ставляться до претензій з боку можливих призовників — розповіли Суспільному.
Віталій Мєшков та Богдан Бондаренко – шкільні друзі. Пішли записуватися у військо після втечі з Буринщини росіян у квітні минулого року.
"Військкомат 4-го травня відкрився, а 11-го зайшов до Богдана в гості. На його День народження, якраз, а 13-го вже записали у роту охорони", — розповідає Віталій Мєшков, старший солдат центру комплектування м. Буринь.
"Через два тижні, уже як ми були на посадах у роті охорони, то надійшла пропозиція: хто хоче добровольцем поїхати на передову? І ми визвалися", — додає Богдан Бондаренко, солдат центру комплектування м. Буринь. Каже, що після короткого курсу підготовки в травні 2022 року вони потрапили під Бахмут:
"Там вже набували такого досвіду. Поки приїхали туди, було страшно, потім, наче, звикли до цього всього. Там побратими показували і розказували, що і як, підучували трохи".
Про настрій мешканців Донбасу, з якими довелося спілкуватися, Богдан розповідає: "Є там за Україну, але їх дуже мало. Ті, хто за Україну, вони вже давно звідти виїхали, а так більшість чекає "руський мир".
Нині, хлопці служать в роті охорони Буринського центру комплектування, роздаючи повістки. Кажуть, трапляються і неприємні випадки. Так, одного разу, на вулиці підійшла незнайома жінка.
"Сказала, що мій син воює, а ви тут ходите, повістки роздаєте. Я не бажав нічого їй доводити: де, як був. Мовчки все, опустили голови й пішли", — пригадує Віталій.
Для Дмитра Мариненка, який також роздає повістки, війна почалася у 2017 році, коли він у складі 72-ї бригади місяць захищав Авдіївку.
"Тоді були дуже запеклі бої, дуже багато хлопців загинуло. Основна там позиція була, ту що брали, її потім назвали "Орел". Це відбивали у російських окупантів, там же, в районі Авдіївки", — каже Дмитро Мариненко, начальник відділення центру комплектування м. Буринь.
Потім, за його словами, була ротація до Бахмута, Світлодарська, вдруге до Авдіївки і вже наприкінці минулого року — знову Бахмут.
"Це був вересень-грудень 2022 року. Це саме було гарячіше, бо повномасштабне вторгнення, де застосувалося різне озброєння, починаючи від мінометів і закінчуючи – вертольоти, літаки, авіабомби. Там кожен день важкий був, тому що кожен день багато чого прилітало на наші позиції. Його навіть не можна було порахувати", — розповідає Дмитро.
Додає, що іноді доводиться вислуховувати від водіїв дорікання на свою адресу: чому не воюєш сам? Та, каже, що не ображається, бо незнайомці не знають його власної історії.
Читайте також
- "Наймолодша в роті охорони". 21-річна військовослужбовиця з Сумщини розповіла про обраний шлях
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
