Після двох років життя в Тернополі татуювальниця Анастасія повернулася до Сум, попри регулярні російські атаки. За час життя в іншому місті вона заново розвивала власну справу, шукала клієнтів і звикала до іншого ритму життя. Водночас сумувала за рідними вулицями, друзями та можливістю робити татуювання, які подобаються їй самій. Чому вирішила повернутися до прифронтового міста та як облаштовує тут життя — у матеріалі Суспільного.
У 2023 році Анастасія переїхала із Сум до Тернополя. Каже, тоді виїхала за бажанням свого хлопця. Тернопіль обрали, зокрема, через доступнішу оренду житла. У новому місті дівчина починала розвивати свою справу майже з нуля.
«Ми коли виїжджали, це був якийсь 2023 рік. Тоді, окрім "шахедів", нічого такого страшного не було. А ось уже коли я ухвалила рішення повертатися в Суми, тоді був один із перших КАБів на проспект. І я така: "Ну добре, поживемо, якось побачимо, що буде"», — розповіла Анастасія.
У Тернополі татуювальниця заново шукала клієнтів. Спочатку, згадує, не знала, як заявити про себе в новому місті. Допомогло відео в TikTok, у якому вона показала краєвид із балкона та пожалілася, що не має клієнтів.
«Відео залетіло на мільйон переглядів. І люди почали приходити й казати: "А я знаю, де ти живеш". Оце зняла краєвид із вікна і пожалілася: "У нас немає клієнтів", — і пішли клієнти!» — поділилася татуювальниця.
За словами Анастасії, у Тернополі клієнти частіше замовляли невеликі татуювання та написи, які можна приховати. У Сумах запити, каже, значно різноманітніші.
«Татухи — це ж рок-н-рол, це панк і всяке таке. У Тернополі такого не було. Там щось ніжненьке, маленьке, непомітне, щоб не провокувало батьків і потім на всіх цих великодніх зустрічах не було сварок», — розповіла Анастасія.
Вона також пов'язує це зі впливом релігії на життя місцевих жителів.
«Я розумію: якщо клієнти не пишуть — отже, скоро Великдень. Перед Великоднем Тернопіль просто "вимирає": усі роз'їжджаються по селах, до рідних міст і так далі. І все — немає людей», — поділилася дівчина.
У Сумах, говорить Анастасія, їй подобається різноманітність ідей, з якими приходять клієнти.
«Мені подобається, що тут до мене можуть прийти набити жабу, яка сидить на іншому татуюванні. Взагалі клас. Колись я била поцілунки на сідницях, колись — Bon Appetit на тих самих місцях», — розповіла татуювальниця.
Серед клієнтів Анастасії була й Катерина Поліщук, відома як «Пташка» з «Азовсталі». Спочатку вони зробили кілька невеликих татуювань, а згодом зустрілися ще раз.
«Ми домовляємося про зустріч, вона мені кидає ідеї. Ми їй набили, по-моєму, 18 маленьких татуювань — треба було заповнити порожнє місце. Ми його заповнили. Потім через певний час вона знову мені пише: "Я хочу татуху". І ми зустрічаємося та б'ємо їй величезну сталеву пташку на лопатку», — згадує Анастасія.
Татуювальниця каже, що перед зустріччю з «Пташкою» трохи хвилювалася, адже знала, що та пережила складні події.
У 2022 році, згадує Анастасія, особливо популярними були патріотичні татуювання. Тоді вона робила написи «Вільна», зображення колосків та інші ескізи з українською символікою.
«У мене була дівчинка, яка пережила окупацію Тростянця. Вона каже: "Дуже хочеться мені набити щось патріотичне, але я боюся. Чекаю, поки закінчиться війна, і тоді вже наб'ю щось патріотичне"», — розповіла татуювальниця.
За словами дівчини, у Тернополі відрізнялися не лише запити клієнтів, а й ритм життя та сприйняття війни. Зокрема, вона помітила, що люди там ходять повільніше, ніж звикла вона.
«У них такий повільний темп ходьби — це просто жах. Я звикла бігати прямо з однієї точки А в точку Б. Просто вжух — і все», — поділилася Анастасія.
Також, каже дівчина, її дивувало, що не всі жителі Тернополя добре орієнтувалися в географії Сумщини.
«У мене колись спитали: "А Суми — це яка область?"» — згадує вона.
Після повернення до Сум Анастасія створила два набори ескізів, присвячених місту. Серед них — зображення сумської Альтанки, голки ТРЦ «Мануфактура» з координатами торговельного центру та інші символи, знайомі містянам.
«По факту це просто дві частини ескізів, присвячені Сумам. І, звісно, там є мануфактурська голка з координатами. Зараз це навіть дуже душевно, можна сказати. Є сумки, звісно, Альтанка. У мене є стикер з Альтанкою. І, до речі, з цим ескізом до мене в Тернопіль приїжджав хлопець із Сум. Він тоді жив у Києві, але приїхав до мене, щоб набити сумський ескіз», — розповіла Анастасія.
Найбільше за час життя в Тернополі дівчина сумувала не за роботою, а за Сумами. Коли приїжджала до міста, гуляла знайомими вулицями, зустрічалася з близькими та відвідувала улюблені місця. Після одного з таких приїздів їй було особливо важко повертатися назад.
«Коли почалася Курська операція, я не приїжджала до Сум десь пів року. Потім приїхала влітку — і в мене такий кайф! Я ходжу, усміхаюся. А потім час їхати. У мене починається, як я потім вичитала і мені друзі сказали, якась дофамінова яма. Я просто ревіла тиждень», — згадує Анастасія.
У Сумах залишилися її родина, друзі та місця, до яких вона звикла. Серед улюблених — набережна, вулиця Троїцька та Чешка. Повертаючись до міста, Настя багато фотографує озеро, зокрема на плівку.
«Вдома хочеться бути більше, ніж у безпечному місці, умовно. Кожного разу, як я приїжджала, думала: "Блін, клас, я вдома. Оці широкі дороги, люди наші, Чешка — все прекрасно". Я дуже хотіла на Чешку, тому що обожнюю її. Кожного разу туди йду. Уже, звісно, тут страшно ходити, втім, дуже подобається», — поділилася дівчина.
Рішення повернутися Анастасія ухвалила, розуміючи, що безпекова ситуація в Сумах погіршилася. Каже, коли вирішила переїжджати, російська армія вже почала атакувати місто керованими авіабомбами.
Попри це, дівчина не відчуває такого страху, якого, за її словами, могла б очікувати від себе.
«Те, що я не боюся всього, що відбувається, для мене дивно. Я не знаю. Мабуть, це якась дуже сильна захисна реакція або глупість. Я чомусь вважаю, що зможу щось зробити, якщо станеться щось. І дуже сподіваюся, що цього не станеться», — сказала Анастасія.
Вона не вважає повернення до прифронтового міста кроком назад і пов'язує із Сумами своє майбутнє.
«Багато хто з мого колишнього оточення каже, що залишатися в маленькому місті — це деградація, але я так не вважаю. У нас тут є дворики, кав'ярні. Попри те, що в нас купа проблем і з неба падає, розвивається бізнес, відкриваються кав'ярні та ресторани. Це що таке в прифронтовому місті? Чого б тут не залишитися, якщо тут добре?» — розповіла татуювальниця.
Анастасія говорить, що не знає, як складеться її життя далі, але поки не планує знову виїжджати із Сум. Тим, хто думає про повернення до міста, радить зважати на безпекову ситуацію та стежити за повітряними тривогами. Сама ж хоче будувати своє майбутнє вдома.
Читайте Суспільне у Telegram та WhatsApp
Дивіться нас у YouTube та TikTok
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber та Facebook
Підписуйтеся на наш Instagram та Threads
Додайте Суспільне Суми в обрані теми, щоб читати нас у Google Новинах
