Військовий Ігор Турмій із Кременчука повернувся з-за кордону, аби стати на захист України. Від поранень, які отримав на війні з Росією, чоловік помер у лікарні. Аби вшанувати його пам’ять, рідні просять присвоїти воїнові звання "Герой України" (посмертно). Петицію про це на сайт Президента подав двоюрідний брат Ігоря – Олександр Іценко.
Цивільне життя
Ігор Турмій народився у Кременчуці 19 січня 1992-го року, у місті він виріс і працював.
Ми майже кожне літо проводили разом у селі в бабусі на Чернігівщині. Як усі діти, бешкетував, був легкий на підйом. Він по життю був веселою людиною.
Після навчання рік був на строковій службі. У цивільному житті чоловік був робітником на місцевому заводі, а за три роки до повномасштабної війни поїхав за кордон, працював у Європі, пригадує Олександр Іценко.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії Ігор сказав мамі: "Я хочу вчинити як справжній чоловік, я поїду захищати свою батьківщину". У нього батьки, дружина та донька були на той час у Європі. І він сказав мамі уже перед посадкою у літак. Летів до Польщі, а вже з Польщі приїхав в Україну.
Повномасштабна війна
Повернувшись на Полтавщину, Ігор Турмій пішов у військкомат, на початку березня 2022-го був мобілізований. Мав позивний "Тур".
Після проходження спецпідготовки, навчання, вони стояли під Бахмутом, біля Опитного, далі їх направили на напрямок Мар’їнки (населені пункти на Донеччині – ред.). Він був двічі поранений, був за крок від смерті. Казав, що не раз потрапляли в оточення, але з проривами виривалися. Під Мар’їнкою є місто Красногорівка, при виконанні бойового завдання вони потрапили під артилерійський обстріл. Всю їхню групу поранило, але Ігор був найтяжчим. Було багато осколкових поранень.
Це сталося 22 березня цього року. Ігорю надавали медичну допомогу, але 2 квітня він помер у лікарні. Чоловікові був 31 рік, він мав звання молодший сержант.
З рідними він дуже часто зв’язувався. Вони до нього приїжджали, коли йому давали маленьку відпустку. Коли ми з ним бачилися, він мені розповідав про службу. Казав, що приїхав сюди, щоб захищати батьківщину, що тяжко, всяке буває, але його група виконувала завдання, які перед ними ставили. За декілька днів до поранення він вже, мабуть, розумів, що може щось трапитися. Деяким друзям і рідному брату він написав: "Чи прийдеш ти зі мною попрощатися?"
У воїна лишилися батьки, дружина та донька, якій 3,5 роки. Ігоря Турмія поховали 5 квітня у Кременчуці.
Петиція
Аби вшанувати пам’ять Ігоря та лишити згадку про нього для доньки, рідні створили петицію на сайті Президента про присвоєння бійцеві посмертного звання "Герой України".
Людина віддала своє життя за те, щоб його рідні жили в Україні. Всій родині хотілося б, щоб ми це зробили заради доньки Ігоря, щоб вона казала: "Мій батько – Герой України", все життя цим пишалась. Донька досі не знає, що батька вже нема.
Нині петиція зібрала майже 4 000 голосів, аби її розглянули, необхідно 25 000. До кінця голосування лишилося 84 дні. Щоб долучитися, на сайті Президента необхідно:
- авторизуватися;
- підписати петицію за допомогою інтернет-банкінгу або через портал "Дія".
Що відомо
- Уранці 24 лютого президент Росії Володимир Путін виступив з екстреним зверненням до громадян, в якому повідомив про рішення щодо початку військової операції на Донбасі. Після цього російські війська вторглися на територію України.
- Президент Володимир Зеленський оголосив про запровадження воєнного стану по всій Україні. 25 лютого за це проголосувала Верховна Рада.
Читайте також
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
