Пагорб у Новоселівці, де стоїть стела із написом "Чернігів" — це місце постійних боїв. Через особливість ландшафту, саме тут оборонці міста тримали рубіж, щоб захиститися від ворогів. Так відбувалося тисячу років тому, під час Другої світової у 1941 році, і під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну оборонці пагорбу затримали колони російської техніки, які йшли захоплювати Київ за три дні. Про роль цієї висоти в обороні Чернігова, читайте в матеріалі Ксенії Рекун.
Чому саме цей пагорб?
Зі слів військового історика Михайла Жирохова, географічно висоту в Новоселівці згадують ще з XI століття, відтоді вона стає на заваді загарбникам, які намагалися захопити Чернігів.
"Будь-хто, хто наступатиме зі сторони Гомеля, чи зі сторони Росії буде вимушений йти цією дорогою. Коли їдеш в Чернігів, ця висота перебуває праворуч. А ліворуч розташована заплава до Десни, і проїхати чи пройти там неможливо".
Фактично, в’їздів у Чернігів було чотири. Той, що з боку Новоселівки, один із них. Тому ворог просувався тільки цими дорогами. Ландшафт місцевості за цей час кардинально не змінювався. Річки, долини та висоти були, як у 1941 році, так і у 2022. Тому й бої у лютому та березні навколо Чернігова відбувалися практично в тих самих місцях, пояснив військовий історик.
1941. Бої навколо Чернігова – частина оборони Києва
Німці наступали на Чернігів зі сторони Гомеля. Їх цікавив Київ. Угруповання з Гомеля йшло на Москву, але Гітлер особисто дав наказ розвертатись і взяти Київ.
"Вони йшли через селище Добрянка і далі йшли на Чернігів. Це було 25-26 серпня 1941 року. Точно так, як і в 2022 році, бої навколо Чернігова – частина оборони Києва", – розповів Жирохов.
Як розповів краєзнавець та досліджувач Чернігова Дмитро Сіліч, загальне командування обороною Чернігова було за генералом танкових військ та командувачем п'ятої армії РСЧА (Робітничо-Селянська Червона Армія, – ред.) Михайлом Потаповим.
Німецьким військом, каже Дмитро, командував генерал Максиміліан фон Вайхса (командувач 2-ї армії вермахту).
Причинами руйнування Чернігова, на думку Сіліча, стали намагання німців знищити тили радянських військ і не допустити потужного укріпленого пункту для прикриття Києва, і переправ через Десну.
"Як такого останнього місця оборони Чернігова не було. Червоною армією оборонялися вказані командуванням рубежі. Частинам РСЧА, які обороняли Чернігів, вдалося вирватися з оперативного оточення ціною великих втрат".
У ці часи зв'язок у радянської армії був поганий. Передавати інформацію було складно, іноді вона доходила занадто пізно.
Чернігів і залишки радянських військ опинились в оточенні. Німці продовжували бомбардування і звужували кільце оточення.
Генерал Потапов отримав дозвіл на відступ.
"Та ситуація ускладнювалася тим, що мости через Десну: залізничний та автомобільний, уже були підірвані", – сказав краєзнавець.
На околицях Чернігова залишилися тільки загони прикриття радянської армії. Один з них окопався на схилі гори біля Яцево, нині Новоселівки.
Бій за висоту біля Яцево
2 вересня 1941 року. Саме в цей день датується бій за висоту біля села Яцево. Цю інформацію знайшов Дмитро Сіліч в електронній копії журналу оперативних зведень штабу 5-ї радянської армії, яка тримала оборону в районі Чернігова наприкінці серпня – на початку вересня 1941 року. Саме оперзведення № 0138 від 17:00 2 вересня 1941 року дало змогу встановити точну дату бою поблизу Яцева:
«…одночасно противник здійснив контранступ і близько 11:00 2.09 відтіснив правий фланг 62 стрілецької дивізії, оволодів Яцево, вис. 139,5 (висота 139,5 була на північ від Яцево – ред.)».
Село Новоселівка до 1943 року називалось ЯцевоБув такий концтабір Яцево. Там було повстання у 1943 році. Військовополонені втекли з табору, а місцеві мешканці їх укривали. Німці, щоб наказати людей, спалили село з дітьми. Коли почали відновлювати село, у 1943 році, місцеві сказали, що не хочуть мати назву села Яцево, тому й назвали Новоселівка. Його перейменували після того, як його спалили німці.
"У всіх джерелах цей бій записаний, як бій на висоті біля села Яцево. Сім червоноармійців затримали тоді німців. Радянські бійці тримали оборону доти, доки не загинули. Тобто, німці, коли перший раз наступали, вони отримали втрати і вирішили викликати артилерію. Вона накрила і перекопала ці позиції повністю. Так, як і російська артилерія у 2022 році", – розповів Жирохов.
Дмитро Сіліч у своїй статті "Бій за висоти біля с. Яцево 2 вересня 1941 р." описує цю битву зі спогадів бійця 260-ї піхотної дивізії Вермахту Альфонса Хертля, який йшов на штурм гори у 1941 році.
"1 вересня 1941 року під час бою за Киселівку до нашої роти прибився лейтенант-розвідник, який доповів командиру роти, що біля Чернігова є велике скупчення відступаючої Червоної Армії. На його думку, треба було висуватися туди, щоб взяти червоноармійців у полон", – йдеться у статті.
Альфонс Хертль та ще шість бійців Вермахту отримали наказ висунитися до Яцево і продовжити розвідку біля Чернігова. Німцям вдалося обеззброїти 16 радянських бійців та йти далі виявляти позиції радянських військ.
Та раптом вони виявили ДЗОТ (дерево-земляна оборонна точка, – ред.) на верхівці пагорба і розпочалася стрілянина. Німці відступили, але повернувшись на свої позиції, отримали наказ від командира 3-го батальйону 480-го піхотного полку 260-ї піхотної дивізії Вермахту:
"Батальйону перейти у фронтальний наступ на позиції ДЗОТів противника у складі 9-ї роти, посиленої 1-м взводом 11-ї роти із завданням оволодіти цією позицією. 10-й роті прикривати відкритий правий фланг, 2-му та 3-му взводу 11-ї роти наступати за бойовими порядками основних сил в якості резерву. Діяти без вогневої підтримки артилерії".
Для німецьких розвідників наказ був незрозумілим. Альфонс Хертль описує це так:
"Наступ без вогневої підтримки по відкритій місцевості, що прострілювався кулеметами росіян (зазвичай, німці називали росіянами всіх жителів Радянського союзу, – ред.), був рівнозначний самогубству".
Зав’язався бій. Німці втратили 31 бійця, багато було поранених, та все ж вони зайняли ту висоту.
"Нашими рятівниками виявилися солдати 10-ї роти під командуванням лейтенанта Байля, які поповзом по картопляному полю підступили до позицій противника й атакували його ударом у фланг. Лейтенант Байль діяв самоуправно, і з його боку було справжнє невиконання категоричного бойового наказу. Але тим самим, він врятував батальйон", – йдеться у згадках Альфонса Хертля.
На цій висоті німці поховали своїх солдат, про що свідчить ця фотографія.
Зі слів Михайла Жирохова, радянські військові були також поховані там. Це була невідома могила.
"В 1970-ті роки місцеві краєзнавці знайшли цю могилу, і червоноармійців перепоховали на кладовищі в Новоселівці", – додав він.
2022. "Перехрестився і пішов на висоту"
За словами військового історика Михайла Жирохова, у 2022-му на цій висоті була більш потужна оборона.
"24 лютого туди вийшов батальйон 1-танкової бригади (200-250 бійців, – ред.). Для розуміння, не всі 200 людей одразу стояли на горі. Її утримували десь 40 бійців. Вони зайняли ці ж позиції, зробили бліндажі, фортифікацію і тримали цю оборону".
Командир 1 окремої танкової сіверської бригади Леонід Хода у фільмі "Битва за Чернігів" розповів, що Новоселівка була на головному напрямку наступу російських військ, і тому найжорсткіші бої за село відбувалися саме на горі.
"Тому її знищували просто в першу чергу: і село, і позиції рівняли з землею. Як один мій солдат казав: «Командир, там цегла окремо, дошки окремо». Було вирішено, незважаючи навіть на втрати, тримати ту висоту будь-якою ціною, бо втрати могли бути більше в десятки разів потім".
Зі слів Ходи, втрат на висоті було багато.
"Хлопці, коли заступали на висоту, перехрестився і пішов, тому що кожен день були там суттєві й великі втрати. Було і вісім загиблих в один день. Тому, вони на ту висоту виходили, як в останній раз, останній день".
Стримувати штурм росіян з кожним днем ставало все важче.
"Така була висока щільність вогню, що після кожної з атак вони коригували свою артилерію одразу ж, прибивали нас до землі, щоб ми не могли жодним чином подивитися, що робиться", – розповів у фільмі «Битва за Чернігів» боєць окремого стрілецького батальйону за позивним «Сармат».
Новий штурм гори
16 березня 2022 року росіяни пішли в атаку.
Командир 1 окремої танкової сіверської бригади Леонід Хода згадує той день так:
"Спочатку вийшли три танки, зрівняли перед тим артилерією. Потім закріпилися, і туди підскочили ще три танки. Тобто, на позиції підігнали шість танків і чотири тигра, російська розвідка підтягнулася. Потім БМП вони підтягнули".
Українські військові отримали команду на відхід з позицій.
"Багато було загиблих, чотири людини потрапили у полон: двоє повернули, двоє ще в полоні. Наші бійці вимушені були відійти. З 16 березня по 31 березня вони зайняли оборону на рубежі міста, біля Лижної бази", – розповів Жирохов.
Люди і висота
Як у 1941-му, так і у 2022 році деякі люди не покинули свої домівки, хоч біля їх будинків проходили бої. В чому цей феномен? Військовий історик Михайло Жирохов каже, що це психологія людини.
"Якщо людина будувала все життя будинок, то їй важко так просто залишити його. Тому люди і залишаються, до останнього, тримаються, вірять, що до нього не прилетить або просто їм немає куди виїжджати".
У своїй праці "Бій за висоти біля Яцево" Дмитро Сіліч згадує статтю, надруковану у 1977 році «Здрастуй, батько»!, де вперше описуються подробиці бою. Ця стаття цікава тим, що в ній є спогади селян, які стали свідками подій Другої світової війни: Парасковії Терентіївни Баран та Григорія Павловича Строгого.
Парасковія згадувала, їй було тоді 21 рік. Їхня хата була останньою в селі Яцево. До них прийшли два радянських бійці. Зав’язалася розмова.
– От німці скоро вступлять, а ви тут.
– Нікуди не підемо, – відповіли ті. Битимемось до кінця. До вас прохання: залишаємо адреси наших рідних. Щось станеться – напишіть.
Потім був бій. Місцеві почали шукати тіла радянських бійців, почули стогони, та врятувати нікого не вдалося. Парасковія Баран згадувала, що в окоп носила молоко і воду.
Адреси червоноармійців теж не збереглися, адже німці спалили Яцево у 1943 році.
Подібні історії мали місце й під час оборони в районі Новоселівки у лютому-березні 2022 року.
Як пише texty.org.ua, 19 військових з 1-ї танкової бригади з 26 лютого до 16 березня 2022 року по черзі ночували в будинку родини Телень у Новоселівці. Щодня жінка варила суп для бійців.
"Люди в селі мені казали, що хату розбомблять, бо в нас живуть солдати, – і я хлопцям тоді докорила. Зараз соромно за це. Але в чому вони винні? Новоселівка так розташована – на трасі перед Черніговом. У Другу світову війну, коли німці йшли, село теж розбомбили і спалили", – розповідала 40-річна Алла.
Також відомо, що до 5 березня на висоті, крім військових, залишилося двоє цивільних – літнє подружжя Дубиних: діду Василеві – 82, бабі Шурі, як її називають місцеві, – 76.
"Один житловий будинок на пагорбі. Тричі я ходив до власників того будинку й просив виїхати. Навідріз відмовилися. Вигнати їх ми не могли, не маємо права. Вони сиділи в самому пеклі", – розповів в інтерв’ю texty.org.ua. Леонід Хода.
Подружжя Дубиних вижили, вони виїхали: баба Шура взяла документи й вирушила пішки до Чернігова, її дорогою підібрав військовий і довіз до родичів. Пізніше того самого дня до них велосипедом приїхав чоловік.
Бій на висоті у 2022 році, командир відділення навчального батальйону Михайло, у фільмі "Битва за Чернігів" згадує так:
"По 12-бальній шкалі я скажу так, що в Новоселівці – це найпекельніший був бій оборони Чернігова. Той, хто пройшов Новоселівку, побачив все своє життя, яке воно було. І, мабуть, всі молитви вивчили".
Читайте також
Автомобільний міст через Десну у Чернігові: від дерев’яного до підірваного авіацією
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
