Градовий чепелик, перунів камінь, перо ангела, осиковий хрест, тотеми - такими є експонати музею гуцульської магії у Верховині. У ньому не тільки розповідають про людей, які займалися ворожбитством, але й про їхні секрети. Кореспонденти Суспільного дізналися про деякі з них.
Музей гуцульської магії - це музей-лекторій. Колекцію речей і розповідей для нього збирали десять років. Тут є книги, трави, фото та ритуальні атрибути, які належали Михайлові Нечаю, Андрію Атаманюку, Марійці Семенисі.
У кожного мага був свій камінь-тотем, який передавали у спадок, разом із силою.
"Людина, яка хоче займатися магією, не може купити градового чепелика, він не продається. Його треба або отримати у спадок, або виготовити для себе самому. Роблять його на Святвечір. Лезо ножа вирізається із коси, звичайної коси, якою косять траву. Але, аби коса підійшла для виготовлення градового чепелика, її треба або поламати при першій косовиці, або нею треба перекусити гадюку", - розповідає Ганна Заєць і крутить у руках ритуальний ніж.
"Непрості люди" - так у Карпатах називають чарівників за те, що у них завжди були непрості відносини з іншими. Місцеві їх або боялись, або обожнювали.
"Такі люди зберігаються у таємниці. Вони мають велике відчуття, і коли відчувають, що дійсно людині потрібна поміч, вони допоможуть. Із цікавості – навіть не будуть про це розмовляти", - пояснює екскурсоводка музею Гуцульської магії Ганна Заєць.
