21 січня 1990 року в Івано-Франківську від будівлі Народного дому, що на вулиці Шевченка, 1, розпочався "живий ланцюг". Як відбувалася одна з найбільших акцій у світі та яке значення вона мала в історії становлення української держави, Суспільне дізналося в одного з організаторів та учасників дійства, народного депутата України I й II скликань Степана Волковецького.
Степан Волковецький розповідає, що абсолютно не випадковим є те, що "ланцюг соборності" почався саме з Івано-Франківська, адже 22 січня 1919 року відбувся Акт злуки ЗУНР і УНР, тоді уряд ЗУНР перебував якраз у Народному домі.
Понад чотири мільйони людей взяли участь у дійстві.
"Хочу сказати, що був небачений ентузіазм. Такого ентузіазму я щось собі не пригадую з тих часів, який був тоді на початку 90 року — у всякому разі на початку проведення "Ланцюга єдності", — згадує Степан Волковецький.
Автором ідеї акції був голова секретаріату Народного руху України Михайло Горинь.
Відповідальність за захід в області несла Крайова рада, її очолював Микола Яковина. Степан Волковецький тоді був його заступником. Рада повинна була розподіляти відповідальних за різні відтинки "ланцюга". Серед них були активісти — Богдан Борович, Петро Арсенич, Олег Вівчаренко, також активісти Руху, Товариства української мови імені Тараса Шевченка і Гельсінської спілки.
"Ланцюг" завдовжки понад 770 кілометрів об'єднав Івано-Франківськ, Львів, Рівне, Луцьк, Житомир, Київ, Донецьк.
"Фактично, це був перший Майдан. Чому Майдан? Тому що в кожному населеному пункті проходили віча. Пригадую, я був відповідальним за Долинський район. Там біля пам'ятника Шевченкові була панахида і народне віче, де говорилося про злочини комуністичної системи, про голодомори, Чорнобиль. Ну і це надихало людей, це створювало враження, що ми повинні бути незалежною державою, і це був серйозний крок до незалежності країни. З іншого боку, це був спосіб об’єднання всіх демократичних сил", — говорить Степан Волковецький.
За його словами, "ланцюг соборності" став символічним виявом прагнення українців до незалежності.
"Люди виходили із почуттям обов'язку і з відчуттям того, що мали б бути зміни. Відчувалося, в повітрі носилося — має бути якась зміна у державі. Ми переконалися, що люди справді хочуть демократичних змін, і демократичні зміни нами уявлялися як проголошення державної незалежності України, що ми зробили за півтора року, — каже Степан Волковецький.
Це була акція, мені здається, європейського масштабу. Тому що на той час, щоби зібралися в одному місці й задекларували прагнення до незалежності — а ця акція відбувалася під синьо-жовтими прапорами — такого масштабу акції належать до масштабу європейського, тому що в той час подібного не відбувалося ніде".
Підписуйтеся на новини Суспільне Івано-Франківськ у Facebook, Telegram, Viber, Instagram та YouTube
