76 людей зі своїми підопічними – качуром з-під Бахмута та кошеням з Костянтинівки Донецької області проживають у Онопріївці на Тальнівщині.
Притулок для них створили у місцевій школі. Ліжка стоять у класних кімнатах, а у санвузлах обладнали душові кабіни, розповів заступник міського голови громади Олександр Маринченко.
У шкільних коридорах – пралки, а в фоє бігає качур. Він, як і його господарі, з-під Бахмута.
"Забрала його, бо він один остався! Зі мною був. Я його ні на кого не проміняю! Він мій найулюбленіший хлопчик!", – розповіла переселенка Клавдія Драч про свого улюбленця-качура.
Пані Клавдія до останнього не хотіла кидати дім.
"Стеля впала на голову. Ми ледве не загинули. Потім були у погребі. Далі вже терпець урвався – довелося виїхати", – згадала жінка.
Тепер разом з чоловіком та донькою — у безпеці. Качура прилаштували до сусіднього сараю.
Ольга Білик теж із Донеччини. Вона забрала звідти покинуте кошеня.
"На трасі хтось викинув кошенятко, воно маленьке було. Ми її відпоювали молочком. Дуже добре нас люди прийняли: тепло, попрати де є і душ гаряча вода", – розказала жінка.
Мешкають тут удвох із чоловіком. Переселенець Артем Ходускін говорить: спогади про обстріли й досі нагадують про себе.
"Досі ввечері нікуди не виходжу з кімнати. Жінка розказувала, як триста метрів потрапив снаряд на футбольне поле. О другій годині хлопці і воєнні, і місцеві збиралися грати у футбол. О пів на другу були оці прильоти. Як може не бути після цього травм", – сказав чоловік.
У цій школі навчань до приїзду переселенців не було, бо діти навчатися їздять до сусіднього села, розповів заступник міського голови Тальнівської громади Олександр Маринченко.
"Ми побудували душові кабіни, побудували туалети, придбали пральні машини, зробили бойлери, щоб була гаряча вода", – пояснив заступник міського голови.
Люди готують їжу в їдальні.
"У мене троє дітей і племінник. Я з сестрою приїхала сюди. Хочеться додому. Але там, вдома, дуже гучно. З матір’ю балакаю – страшно", – розповіла переселенка Алевтина Філімонова.
Щотижня сюди приїздить сімейна лікарка Оксана Войтко, теж переселенка. Рік тому переїхала із Запоріжжя.
"У зв’язку з війною дуже багато людей перемістилося у наш район і ці люди не повинні залишатися без уваги керівництва та лікарів. Ми розробили графік відвідувань населених пунктів. Ми їх обслуговуємо, надаємо медичну допомогу", – розказала сімейна лікарка.
Такий притулок може вмістити до 90 осіб, пояснив директор Тальнівського центру соцобслуговування Сергій Шпичак.
"У лютому нам уже почали сюди завозити людей. Спочатку завезли одну партію – там 42 людини, потом ще 36. Нині тут зараз 76 осіб проживає", – деталізував Сергій Шпичак.
Пані Ольга Білик поки їхати не планує, бо тут спокійно:
"Ось купила насіння. Кажуть, що дадуть нам по шматочку землі тут поряд. Посаджу собі розсаду".
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
