Громадська організація "Сонячні діти Херсонщини" опікується дітьми із синдромом Дауна. Керівниця організації Ірина Ханікова виховує таку дитину — сина Артема. Вона знає, з якими складнощами стикаються сім'ї, в яких зростають "сонячні" діти. Про життя в окупації і як виїжджали на підконтрольну Україні територію, про нереалізовані проєкти і про плани на майбутнє Ірина Ханікова розповіла Суспільному.
ГО "Сонячні діти Херсонщини" щороку брала участь у всесвітній акції LOTS OF SOCKS. Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну, минулого року у березні акцію так і не вдалося провести. Унікальні шкарпетки, говорить Ірина Ханікова, майже всі відправилися зігрівати українських захисниць та захисників.
"21 березня ми збирали сотні людей на головних площах Херсону на дивовижні флешмоби. На жаль, і в цьому році в цілях безпеки ми не проводимо офлайн заходів. Але ми пропонуємо в кожній школі провести урок доброти й толерантності, подивитися чудову виставу нашої інклюзивної театральної студії та обов’язково 21 березня одягнути яскраву кольорову шкарпетку й виставити фото на своїй сторінці у соцмережах", — говорить Ірина.
Ірина Ханікова майже дев’ять років очолює громадську організацію "Сонячні діти Херсонщини". За її словами, кожна родина, яка є частиною організації, стала для неї рідною. Коли почалася війна, родини продовжили спілкуватися в групі у вайбері, періодично проводили онлайн зустрічі з інклюзивною театральною студією "Світло в тобі".
"Як голова правління, як мама, я відчувала відповідальність не лише за свою родину, але й за всіх членів організації. Тому з перших днів почала шукати можливість підтримувати й допомагати кожній сім’ї", — говорить Ірина.
Для Ірини було важливо висловити свою громадську позицію, тому вона ходила на мітинги, допомагала пораненим в шпиталі, сусідам. Коли психологічний стан її дітей та питання особистої безпеки стало дуже гострим, вирішили евакуюватися в Одеську область.
"Евакуація була важкою й небезпечною, дві з половиною години ми були під обстрілами. Діти дуже налякалися, Ксюша плакала, Тьомич — дитина із синдромом Дауна, заспокоював себе виконанням гімну України. Декілька місяців ми жили в селищі Озерне у добрих привітних людей, але задля розвитку дітей вирішили переїхати до Вінниці", — згадує жінка.
Нині Ксюша й Артем навчаються в школах Вінниці, займаються танцями, говорить Ірина. Артем тренується в басейні, продовжую заняття музикою, за методикою Соробан, почав займатися вокалом, бере участь в проєкті "Різні можливості, рівні права".
Ірина вважає, що війна перевернула життя кожної родини, яка виховує дитину із синдромом Дауна. Вони ні на мить не припиняли спілкуватися. Постійно й всіляко підтримували один одного, обмінювалися фото дітей, розповідали про їх успіхи, про своє життя в окупації та інших містах України й закордоння.
"Емоційно дуже важко, тому, що не знаєш, де будеш завтра", "Почуваємося деревами без коріння... немає нічого свого... страх залишитися без даху над головою і починати у 53 роки життя з нуля...", "Мені болить і розриває душу, горе і біль людей, яких я не знаю, але вони — українці, яких вбиває і нівечить країна нападник-терорист Росія", — говорять батьки.
За словами Ірини Ханікової, за час окупації Херсона вдалося реалізувати проєкти "Про війну у форматі легкого читання", "Херсонці разом", "Діти – наше майбутнє". Взяли участь у форумі "Степ і воля: якою буде Херсонщина після звільнення".
"Зараз наша ГО "Сонячні діти Херсонщини" починає реалізовувати проєкт "Інклюзивне навчання: право, можливість, результат". А ще ми плануємо відновити наші традиції: "Сімейний квест-фестиваль "Щасливі разом", інклюзивну театральну студію "Світло в тобі", "Школу юних кулінарів" та багато інших", — говорить Ірина Ханікова.
Читайте також
"З надією та люттю": херсонка представила свої щоденники війни під час заходу у столиці
"Ностальгія за Херсоном": в Івано-Франківську відкрилась виставка проректора ХДУ
Херсонський планетарій під час окупації. Що відбувалось у закладі та що вдалось зберегти
Читайте нас у Telegram: Суспільне Херсон
Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber
