Під час туру українськими містами поет, музикант та військовий Павло Вишебаба збирає кошти на купівлю артилерійської установки та дронів для передової Донеччини. Рівне стало шостим містом, в рамках благодійного туру, де 8 березня організовують концерт. В етері Суспільне.Спротив він розповів як отримав позивний Капелан на Рівненщині, як пише вірші на фронті та скільки планує зібрати грошей під час туру.
— Як з'явилася ідея благодійного туру? — Ідея з'явилась не у мене, це волонтери у співпраці з нашими Збройними силами України придумали, щоб зібрати більше на артилерію та адрони для Донецького напрямку. Мені поступив наказ, я як молодший сержант Вишебаба прибув на виконання у місто Рівне. Вже було п'ять міст, всюди були повні зали. Мені дуже приємно, що люди не забувають про війну та приходять на такі поетичні вечори. Всі гроші за квитки — це донати, також ми проводимо аукціони. Всі кошти йдуть на ЗСУ.
— Який лот на аукціоні продали найдорожче?
— Я привіз тубуси від снарядів, від гранатометів, гільзи, але найдорожче продався шеврон з рядками мого вірша: "Якщо Бог є, він носить форму мого покоління". Його купили за 50 тисяч гривень у Львові. Точної суми, скільки ми зібрали за п'ять благодійних концертів, ми не знаємо, але це точно більше мільйона гривень. Ми ще чекаємо від концертних майданчиків кошти за квитки. Будемо задоволені будь-якій сумі, але я поставив планку — три мільйони гривень. Попереду ще концерт у Жовтневому палаці, на який ми розраховуємо.
— На що збираєте?
— Конкретно — це мінігради, системи залпового вогню, які встановлюються на пікапи. Плюс супутні засоби, які допомагають цій арті працювати — це дрони та старлінки. Це для моєї 68-ї бригади. Маю бути з вами відвертим, нам потрібні також люди. У нас, наприклад, у бригаді недобір. Нам доводиться працювати за декількох людей, це виснажує. Якщо ви не хочете, щоб ворог був у вашій хаті, треба йти й зупиняти його на Донеччині.
— Як Ви обираєте твори для поетичних вечорів?
— Є такі досить популярні тексти, які чекають слухачі почути. Від міста до міста у мене є такі регіональні твори, окремі для Закарпаття, Львова, Карпат. Для Рівного поки немає, але я сподіваюсь, що буде. Я намагаюсь відчувати настрій людей — інколи хочеться бойового духу, інколи хочеться більше лірики.
— Чи вдається регулярно писати поезію на війні?
— Безумовно є місце поезії на війні. Що таке вірш? Це дуже концентрована кількість думок, емоцій, почуттів у дуже короткому тексті. По суті війна — це те саме. За дуже короткий період часу з нами відбувається дуже багато всього, і поезія може це в образному такому плані висловити. Вдається писати й потрібно писати. Зараз — час поезії. Нам треба переосмислювати та усвідомлювати, що з нами відбувається та зафіксувати для майбутніх поколінь.
Я намагаюся швидко писати тому, що є таке відчуття, що не встигну щось сказати. Пишу один вірш на десять днів. На війні є місце для хороших почуттів, наше військо весело воює, там дуже багато гумору та ми воюємо з любов'ю. Це відчувається не через люту ненависть до ворога, хоча і вона присутня, але насамперед наші мотиватори — це бажання захистити наших коханих, наші сім'ї, наш дім, нашу Батьківщину, нашу мову, нашу культуру.
— Кому читаєте свої вірші на фронті?
— От там, на передовій безумовно постійно і своїм хлопцям з бригади запрошують, різні підрозділи почитати. Я вже проїздив весь Донецький напрямок, ще тільки в Бахмуті не був, бо там зовсім не до того. Зрозуміло, хлопці хочуть чути вірші, коли відбувається період внутрішньої ротації, тобто коли відпочивають від "нуля". Я відвідав вже близько 12-14 бригад по лінії фронту на Донеччині. Читаємо з хлопцями, даруємо книжки і я радий, що наше військо освічене, що наше військо натхненне і хоче слухати поезію навіть під час війни.
— У вас позивний Капелан, розкажіть його історію.
— Мені дали його на Рівненщині, ми тут проходили навчання, щойно призвався. Я сам зі сходу України, з Краматорська і тут я просив пісну їжу і жінки в їдальні почали мені кланятися, коли давали їжу. Я подумав, може у вас тут на заході України так заведено і також кланявся у відповідь. А потім почув за спиною, що я капелан бригади. Подумали, що я з бородою, ввічливий, ще й пісну їжу просить, напевно капелан, тому вони мені кланялися. Ми вже відправились на Донеччину, але хлопці запам'ятали, піджартовували про ці наші поклони і дали позивний Капелан.
— Які плани після концерту у Рівному?
— 10 березня — це Житомир, 11 — Одеса, 14 березня — це Київ, Жовтневий палац. Дуже розраховуємо на концерт 17 березня у Дніпрі. Тур організований дуже добре, багато цікавого зможете привезти з собою додому: як різні трофеї з війни, так і емоції. Трофеї, розумієте, не для того, щоб купити трофеї. Вся оплата — це донат, а трофеї вже як подяка за те, що люди донатять на Донецький напрямок.
Читайте також
- У громаді на Рівненщині три роки доплачуватимуть за народження дітей
- "Три роки пандемії не навчили не чхати на співгромадян": головний санлікар Рівненщини розповів про ситуацію з COVID-19 та ГРВІ
- Отаман Тарас Бульба: рівненський історик видав книгу, де спростовує міфи про засновника УПА "Поліська січ"
Читайте і дивіться Суспільне Рівне на платформах:
