Мережу нір байбаки створили у Більському городищі, що на Полтавщині. Між домівками вони проклали стежки. Про це розповідають працівники історико-культурного заповідника "Більськ".
Свої нори тварини вирили між високої трави. Рослинність між домівками байбаки витоптали. Працівники історико-культурного заповідника "Більськ" вважають, що це – спеціальна логістика, яку тварини створили у своєму "містечку".
Історико-культурний заповідник "Більськ"Байбак у Більському городищі
Весною байбаки прокинулися й завели потомство, а влітку дитинчата уже підросли. Зараз вони підходять до людей, на відміну від дорослих тварин, на яких можна подивитися лише здалеку.
Байбаки – це гризуни родини вивіркових. Від інших відрізняються довжиною хвоста (не більше 15 сантиметрів) та однотонним піщано-жовтим забарвленням. Тварини живуть у норах, усю зиму сплять, а навесні вилазять назовні. Харчуються степовою рослинністю: травою, насінням та ягодами.
Історико-культурний заповідник "Більськ"Дитинча байбака
Нагадаємо, Більське городище – це історична пам’ятка доби Скіфського часу, розташована на Полтавщині поблизу села Більськ. Городище є найбільшим укріпленням скіфського часу у Східній Європі. У давнину воно являло собою типове укріплене поселення. Складалося з трьох укріплень – Куземенське, Західне Більське та Східне Більське. Останні були об'єднані однією фортечною стіною.