Протягом двох років Суспільне збирало історії жителів Сумщини: волонтерів, військових, лікарів, спортсменів, звичайних селян. Людей, які навіть ризикуючи життям, протистоять агресії РФ та наближають перемогу. Вони пояснюють, за що і чому боряться. Пропонуємо 10 цитат людей, які надихають.
Суспільне СумиЗа рік після повномасштабного наступу Сумський стрілецький батальйон ще у стадії формування. Нині тут служать близько півтора десятка жінок-медикинь. У кожної з них своя спеціалізація. Серед них і радіотелефоністка медичного пункту Анна Баня. “Моя мотивація побудована на тому, що цю війну треба виграти, ми її обов’язково виграємо, її не можна передавати нашим дітям”, – сказала жінка. Її чоловік — також військовий. Мають двох дітей. Заради них, розповіла Анна, і пішла служити у батальйон. Повна історія тут.
Суспільне СумиЗ 24 лютого Олена та Анатолій Верещаги возили хліб із Сум для свого села Гребениківка та сусідніх. 15 березня подружжя попередило військових РФ, що везтимуть хліб до Градського. На під’їзді до села по них відкрили вогонь. Пізніше з машини дістали 40 куль. Чоловік помер, а жінка два місяці провела в лікарні. Одна з чотирьох куль та уламки досі залишаються в її тілі. Анатолія поховали син та односельчани, поки вона була в лікарні. "Він сказав: "А як не ми, то хто? Чого сидіти вдома?" І ми поїхали", — розповіла Суспільному Олена про те, чому тоді вирішили допомагати людям. До магазину вона повернулася одразу після лікарні. Повна історія тут.
Суспільне СумиБоєць 81-ї окремої аеромобільної бригади Руслан з позивним "Бамблбі" брав участь у боях за Суми з 24 на 25 лютого. Тоді українські військові дали відсіч армії РФ біля Кадетського корпусу. Згодом боронив Лебедин. Там отримав малюнок від місцевої 8-річної дівчинки Поліни. Тримав його біля серця, носив із собою в бій. У Запорізькій області Руслана поранили і він загубив свій оберіг. Після цього тривалий час намагався відшукати дівчинку, щоб подякувати їй. Згадував – майже всі бійці у гарячих точках мали із собою дитячі малюнки: "Іноді, коли зовсім важко нам буває, ми дістаємо ці малюнки і розуміємо, за що ми воюємо і кого ми захищаємо". У січні 2023 року бійцеві вдалося знайти авторку малюнка Поліну Пономар. Історія зустрічі "Бамблбі" з Поліною тут.
Суспільне СумиАдміністратор ФК "Суми" і в.о. головного тренера Олександр Бондаренко у перші дні повномасштабного вторгнення вступив до сумського добровольчого батальйону "СУД". Згодом отримав пропозицію вступити до "Азов-Суми". На початку 2023 року потрапив на передову. Найбільше, розповів, там його вразив товариський дух: "Я почав краще розбиратися в людях, які мене оточують, зробив певні висновки. Війна, з одного боку, — це дуже важко, але з іншого – дуже легко: ти розумієш, де ворог, хто брат, хто товариш, хто зможе тобі допомогти, хто не зможе". Нині Олександр у Сумах проходить лікування. Під час штурму укріплення "вагнерівців" він отримав наскрізне кульове поранення. Коли зростеться кістка, чекає ще й операція. На запитання, що далі, відповів: "Треба повертатися, бо треба повертати борги". Повна історія тут.
Суспільне СумиУ 2015 році Андрій Букін пішов добровольцем на захист України, у 2016 році закінчив службу. Проте з початком повномасштабного вторгнення знову повернувся до служби й нині воює на Донбасі у складі одного з батальйонів Нацгвардії. Про службу сказав так: "Для більшості українців війна на фронті і воювати на фронті — це якесь покарання. Ти зробив якийсь злочин — і у тебе міра покарання — відправити на фронт. Насправді це не так. Люди, які вмотивовано, свідомо пішли воювати на фронт, лицарі. Це не покарання, а гордість — іти захищати країну. Звісно, там важко, тяжко, небезпечно, люди гинуть, калічаться. Але це свідомий вибір. І чим більше буде вмотивованих людей на фронті, тим швидше буде наша перемога". Повна історія тут.
Суспільне СумиЗ 26 лютого сумчанки почали готувати їжу для бійців тероборони та військових. Тоді продукти приносили містяни. На кухні у волонтерки Дар’ї Ігнатенко жінки печуть до двох тисяч пиріжків щодня, а також тістечка, млинці, пончики. Крім цього, плетуть сітки та виготовляють окопні свічки. Військові назвали їх "підрозділом фей". "Ніколи не думала, що від пиріжків будуть мозолі, але ми маємо допомагати військовим. Вони в нас суперові. Допомагати, показати, що ми їх цінуємо, любимо. Трішки сили, трішки українського духу, трішки тепла, маминого, сімейного. І крокуємо з ними до перемоги. Звісно, вона вже скоро, ми в це віримо", — сказала Суспільному Дар'я Ігнатенко. Повна історія тут.
Суспільне СумиГоловний енергетик агропідприємства у Боромлі Анатолій Бей разом з братом з перших днів повномасштабної війни проходили перевірки окупантів, аби врятувати 1200 тварин. Щодня чоловіки їздили через російські блокпости, щоб підключити генератор на фермі та видоїти корів. Ферма розташована у кількох місцях, тож виїжджали о шостій ранку і повертались перед початком комендантської години. Можливість виїхати з села, розповів чоловік, мали всією родиною. Але вирішив, що він потрібний тут: "Просто не вистачило совісті поїхати. Кожен на своєму місці: хто — воює, хто — працює. Все для перемоги, щоб все було країна — Україна". Повна історія тут.
Суспільне СумиСумчанин Олександр Циркін "Цирк", боєць 95-ї окремої десантно-штурмової бригади, звільняв Ізюмський район. Потім їх перекинули під Лиман Донецької області. Наприкінці 2022 року Олександр лікувався у Сумах після поранення в ногу, отриманого в боях за контроль над трасою Сватове-Кремінна на Луганщині. Тоді розповів, що на штурми російських позицій бере з собою до 50 кг боєкомплекту: споряджені магазини, патрони, гранати, решту – здобувають у бою. "Нас командири намагалися змусити узяти з собою якийсь там сухпай. Брали 1-2 пляшки води, а про сухпай так подумаєш: та краще я візьму 3 пачки патронів, чим той сухпай", – сказав стрілець. Повна історія тут.
Суспільне СумиЛікар Сумського обласного центру екстреної допомоги та медицини катастроф Ярослав Борисенко з перших днів повномасштабного наступу РФ надавав допомогу в окупованій Боромлі, а згодом у Бахмуті. Неодноразово міг потрапити під обстріл. Під Боромлею у автомобіль медиків цілилися з дула танка. "Я вмію якісно надавати допомогу – я її надаю. А, якщо я буду плакати і жалітися, то це буде відволікати. Коли повернувся з Бахмута чи з блокпоста під Боромлею, розумів, що могло статися по-іншому. Але це вже починаєш осмислювати, коли знаходишся в умовній безпеці. Ми ж не самогубці", — поділився Ярослав. Повна історія тут.
Суспільне СумиАндрій Таран мав будівельну справу, але у лютому минулого року став на захист України. З Нижньої Сироватки він прийшов у Суми проситись боронити місто. 7 березня він та його побратими знешкодили 7 російських танків. Сьогодні Андрій Таран – стрілець стрілецької роти 150 батальйону. Найболючішою втратою на війні вважає загибель свого побратима Андрія Авраменка. А найбільшою мотивацією – звільнення землі від ворога, на якій будуть жити діти та онуки. "Після перемоги я хочу бачити Україну чесною, заможною і найголовніше – аби кожна людина відчувала ту свободу, за яку ми зараз боремося", — сказав військовий. Повна історія тут.
Читайте також
- Збільшення кількості шлюбів, зниження народжуваності та 90% працюючих підприємств: статистика року війни на Сумщині
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
