Про прихід у військо, бої за Харківщину та Донбас розповів Суспільному один з бійців 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Нині чоловік доліковується вдома, у Сумах, після поранення на фронті.
Сумчанин Олександр Циркін – нині боєць 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Говорить, що повномасштабна війна його застала у Києві, де він працював в рекламному бізнесі. Не зміг повернутись в оточені російськими бронеколонами Суми і шукав змоги вступити до лав ЗСУ в столиці. Військовий квиток лишився вдома, тому чоловіка спершу не брали.
"Набрид я вже у військкоматах, одного разу навіть стріляли над головою, щоб я пішов звідти. (Сміється – ред.) А потім у "Фейсбуці" побачив: "батальйон територіальної оборони ОУН набирає до своїх лав бійців, ми воюємо з 2014 року". Ну, думаю, треба йти", – розповідає Олександр Циркін, стрілець 95-ї бригади.
Після польових навчань в батальйоні ОУН разом з товаришем зі Львова, говорить, подався на Харківщину, де 95-та бригада звільняла від російської армії Ізюмський район:
"Це під Довгеньким було, "орки" тоді наступали, а ми їх тримали. Обстріли були кожен день. Ти приїжджаєш, там 2-3 дні на "нулі", вони дивляться на тебе, ти дивишся на цю всю ситуацію, можна сказати так, і – підходить воно тобі, не підходить. І якщо ти витягуєш, то ти вже боєць 95-ї десантно-штурмової".
Після звільнення Харківщини, каже Олександр, їх перекинули під Лиман Донецької області. Там вони зіткнулися з віроломством російських військових.
"Коров’ячий яр – село, в якому ми, мабуть, найбільше затримались, в нас як база там вийшла. Ми там зайняли три хати і ото з тих хат виїжджаємо, зачистили село, повернулися, поїхали в друге село – повернулися. І там також дня 2-3 пройшло, хлопці сиділи на СПсі (спостережний пункт – ред.), виходить "орк": "Я здаюсь". Ті "булки розслабляють", а другий починає стріляти. Два трупи", – розповідає Олександр.
Зараз він доліковується після поранення в ногу, отриманого в боях за контроль над трасою Сватове-Кремінна, що на Луганщині.
"Евакуація, а я йти не можу, мене тягнув "Митрополит". Він лауреат якихось там премій, поет, письменник. Сам з Криму, він на Майдані стояв. Він ростом з мене, але худий, і оце був у мене другою ногою. Мені соромно – тягне оце мене такий худий хлопчик. А він виявився з духом. "Гради" летять, в поле втикаються і не вибухають, бо дощ пройшов, земля така м’яка і вони по самий хвостовик втикаються і не вибухають", – пригадує Олександр Циркін, стрілець 95-ї бригади.
Він говорить: на штурми російських позицій бере з собою до 50 кг боєкомплекту: споряджені магазини, патрони, гранати, решту – здобувають у бою.
"Нас командири намагалися змусити узяти з собою якийсь там сухпай. Брали 1-2 пляшки води, а про сухпай так подумаєш: та краще я візьму 3 пачки патронів, чим той сухпай", – додає стрілець.
Читайте також
- "Надихав український дух". Володимир Сулим — морський піхотинець з Сумщини розповів про 165 днів російського полону
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
