У Тернополі попрощалися з захисником України Сергієм Хорощаком. Боєць загинув 13 лютого на Харківщині. Провести воїна в останню дорогу прийшли рідні, друзі, колеги, бойові побратими та односельці. Попрощалися з бійцем у Домі печалі.
Сергію Хорощаку було 42 роки. Чоловік пішов воювати у перші дні повномасштабного вторгнення.
Сергій Мацієвський та Ігор Яремчук – односельці загиблого військовослужбовця.
"Він був дуже добрим і веселим. Був столярем, навіть мені двері зробив до хати, пам’ятаю як сьогодні", – каже Сергій Мацієвський.
"Дуже багато людей з нашого села, а то 75 кілометрів від Тернополя, приїхали, щоб віддати військовому честь. Люди приїхали автобусами і власними машинами. Поважають людину, він був справді добрим".
Після того, як священники відправили панахиду, траурна колона пройшла до Алеї Слави на Микулинецькому кладовищі. Там воїна поховали.
"Сергій Хорощак був стрільцем третього відділення стрілецького взводу військової частини А7170. 13 лютого, виконуючи бойове завдання, за призначенням із забезпечення оборони, відсічі і стримання збройної агресії РФ, в населеному пункті Масютівка Харківської області, загинув за нашу Батьківщину, – розповів заступник начальника Тернопільського міського центру комплектування Віктор Білас.
Друг Сергія з позивним "Хімік" каже, знав його від початку повномасштабної війни. 25 лютого зустрів Сергія та його брата в черзі до військкомату. Пригадує
"Тримайтеся" – останнє слово, яке я почув від Сергія. Він був дуже хорошою, дуже надійною людиною, мужньою. Мій друг, ми з ним пройшли все. Ми були в Харківській області спочатку, потім біля Слов’янська. З ним дуже багато спогадів пов’язано. Ми потрапили разом під мінометний обстріл і обоє були контужені, розгублені. Я зайшов до нього в бліндаж і ми з ним поспілкувалися, обнялися, підтримали один одного і прийняли рішення далі ставати на позиції і нести службу".
Був з Сергієм на війні і його друг Роман Нитка, який знайомий з ним 20 років
"Тиждень тому він був у відпустці в Тернополі, я його проводжав назад. Сергій був приватним підприємцем, займався столяркою, робив добротні меблі, руками він вмів робити все. Там дуже це пригодилося, тому що завжди в облаштуванні позицій і бліндажів він був незамінною людиною. Але крім того, що він вмів усе робити руками, він був сміливий, навіть, до такої межі, до якої не треба було".
У загиблого залишилися дружина та два сини.
Читайте також
- У громаді на Тернопільщині попрощалися із загиблим бійцем Віталієм Кравчуком
