У Дніпрі переселенка з Маріуполя Руслана Щербина шиє дитячі іграшки та одяг. У рідному місті жінка мала власне швейне виробництво. Більшість обладнання, яке вона купувала впродовж чотирьох років, вивезти не вдалося, а матеріали вкрали. Отож, розповіла вона Суспільному, довелося починати свою справу майже з нуля.
Руслана Щербина з рідного міста виїхала в перший день повномасштабної війни.
"У мене мала дитина, тому не стояло питання, залишатися чи ні. Чоловік взагалі не вірив, що місто захоплять, а у мене було відчуття, що ми востаннє вдома", – каже вона.
Більшість обладнання вартістю понад 3 мільйони гривень залишилося у Маріуполі. Співробітниці Руслани вдалося вивезти лише кілька речей з виробництва.
"Одну швейну машину, одну вишивальну машину, фотообладнання досить дороге і трошки розкрійного обладнання, і тканин на значну суму коштів, але тканин залишилося не так багато, бо їх покрали. Під обстрілами все це забирала, бо наше приміщення… Там уламками влучило і повибивало вікна", – розповіла підприємиця.
Аби почати виробництво вже у Дніпрі, Руслана орендувала приміщення, докупила обладнання за власні гроші та грантові кошти, які отримала на розвиток своєї справи ще до початку повномасштабного вторгнення. Однак для повного перезапуску виробництва обладнання не вистачає.
"На той рівень, що був удома, поки що неможливо. У мене немає того обладнання, яке було вдома. Набивна дуже коштовна, 10 тисяч доларів мінімум, базове. А у мене було докуплено багато чого до неї. А вручну ти їх так не наб’єш", – розказує жінка.
Після звільнення Маріуполя Руслана планує повернутися додому та відновити своє швейне виробництво у повному обсязі.
Читайте також
Пережила голодомор, другу світову та окупацію Херсона – історія художниці Олени Рибальченко
"Майже місяць ночували в полі". Історії родин переселенців з Марганця, які втекли з-під обстрілів
Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро
